79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" липня 2014 р. Справа № 5015/4159/12 (5015/4092/1
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузя В.Л.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
Розглянувши апеляційну скаргу за вих. № 37-8482 вих-13 від 14.10.13 Прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м. Львів
на рішення Господарського суду Львівської області від 15.10.12
у справі № 5015/4159/12 (5015/4092/12)
за первісним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, с. Суховоля
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оланта", м. Львів
про стягнення 6 000 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оланта", м. Львів
до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, с. Суховоля
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача зазустрічним позовом:
1.Львівської міської ради, м.Львів;
2. Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області, м.Львів
про визнання права власності на нежитлові приміщення.
за участю представників:
прокурор - Куцик В.Б.
від інших учасників судового процесу - не з'явилися;
Автоматизованою системою документообігу суду справу № 5015/4159/12 (5015/4092/12) розподілено до розгляду судді - доповідачу Кузю В.Л.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.14 у склад колегії для розгляду справи № 5015/4159/12 (5015/4092/12) Господарського суду Львівської області введено суддів - Желіка М.Б. та Малех І.Б.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.14 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 24.02.14.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.14 розгляд справи відкладено на 27.03.14.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.14 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Желіка М.Б. введено суддю Костів Т.С.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.14 розгляд справи відкладено на 10.04.14.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 09.04.14 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Костів Т.С. введено суддю Желіка М.Б..
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.14 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Львівську міську раду та Інспекцію державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області та відкладено розгляд справи на 05.05.14.
Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.14 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Малех І.Б. введено суддю Орищин Г.В. з підстав, викладених у розпорядженні. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.14 розгляд справ відкладено на 14.05.14.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.14 розгляд справи відкладено на 26.06.14.
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.14 продовжено строк розгляду апеляційної скарги в порядку ст.69 ГПК України, зобов'язано учасників судового процесу здійснити огляд спірного приміщення, скласти відповідний акт обстеження та подати його суду до дати судового розгляду. Розгляд справи відкладено на 10.07.14.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.10.12 у даній справі відмовлено в задоволенні первісного позову Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оланта" про стягнення грошових коштів в розмірі 6 000 грн. 00 коп. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Оланта на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 475,2 м. кв., що позначені на Технічному паспорті від 26.09.2012 року літерою "Ж'-1", а саме: приміщення, позначене цифрою " 1"- площею 49,6 м. кв.; приміщення, позначене цифрою " 2"- площею 165,4 м. кв.; приміщення, позначене цифрою " 3"- площею 151,9 м. кв.; приміщення, позначене цифрою " 4"- площею 108,3 м. кв. Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оланта" 4087 грн. 67 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступником прокурора м. Львова подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15.10.12 в частині визнання права власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_1.
При цьому скаржник зазначає про те, що місцевий господарський суд дійшов неправильного висновку стосовно того, що самочинне будівництво здійснено без порушень умов землекористування, оскільки, на думку скаржника, земельна ділянка, на якій проведено самочинне будівництво, передана ТОВ «Оланта» для обслуговування існуючого нерухомого майна, а не для будівництва нового об'єкта нерухомості чи їх реконструкції.
Також, скаржником зазначено, що Львівська міська рада як власник земельної ділянки заперечує проти будівництва на її земельній ділянці та не була залучена до участі у справі місцевим господарським судом.
5 травня 2014 року ТОВ «Оланта» подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначено про обґрунтованість та законність оскарженого рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
8 липня 2014 року представником Львівської міської ради подано клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника з врахуванням позиції прокуратури.
Прокурор у судовому засіданні навів свої доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі.
Інші учасники судового процесу участі своїх уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, будь - яких клопотань від зазначених учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 10.07.14 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, заслухавши пояснення прокурора, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Львівської області від 15.10.12 у справі № 5015/4159/12 (5015/4092/12) частковому скасуванню, враховуючи наступне:
Як вбачається з матеріалів справи 01.03.12 року між СПД ФО ОСОБА_3 (орендар) та ТОВ "Оланта"(орендодавець) укладено договір оренди № 700179, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення - склад загальною площею 43,6 м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.33-35).
За користування предметом договору оренди - складом, позивачем (СПД ФО ОСОБА_3) було сплачено загалом 6000,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 20.07.12 (а.с.9). В липні 2012 року позивач дізнався про те, що приміщення складу, яким останній користується на правах орендаря не зареєстроване за відповідачем у передбаченому законом порядку. У зв'язку із наведеною обставиною 16.07.12 позивач направив вимогу відповідачу повернути кошти за користування складом (а.с.10). Оскільки дана вимога залишена відповідачем без відповіді, позивач звернувся до ТОВ «Оланта» з позовом про стягнення 6000 грн. Як зазначено вище, місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні зазначеного позову.
Відповідачем за первісним позовом подано зустрічний позов до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 про визнання права власності на нежитлові приміщення, який судом першої інстанції задоволений повністю
Розглянувши матеріали справи судова колегія зазначає наступне:
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22807725 від 22.05.09 ТОВ «Оланта» на праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення під літ. "Ж-1", загальною площею 941,1 м. кв., що розташовані на зазначеній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Львівської міської ради від 06.11.08 № 2220 Товариству з обмеженою відповідальністю "Оланта" ухвалено передати земельну ділянку терміном на 10 років за адресою АДРЕСА_1 (а.с.101). Зобов'язано ТОВ «Оланта» в місячний термін укласти з Львівською міською радою договір оренди та провести його державну реєстрацію.
На підставі зазначеної ухвали, між ТОВ "Оланта" (орендар) та Львівською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі від 18.03.09 (а.с.88-90). Відповідно до умов якого, ТОВ "Оланта"на підставі договору оренди надано в користування земельну ділянку (кадастровий № 4610136800:01:009:0029) загальною площею 0,2267 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування існуючих складських будівель.
Державну реєстрацію даного договору проведено Львівським міським відділом регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.07.09 № 04:09:438. Також цей договір зареєстрований у Львівській міській раді в березні 2009 року, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі С-3 вчинено запис С-1344.
З матеріалів справи, зокрема із поданого технічного паспорта, вбачається, що у зв'язку з виробничою необхідністю ТОВ «Оланта» здійснено надбудову над належними останньому приміщеннями № " 2", "4" приміщень, що позначені цифрою " 1"- площею 49,6 м. кв., що позначені цифрою " 2" - площею 165,4 м. кв., що позначені цифрою "3"- площею 151,9 м. кв., що позначені цифрою " 4"- площею 108,3 м. кв. Загальна площа надбудови становить 475,2 м кв. Проведення самочинного будівництва не заперечується.
Як зазначено вище, зважаючи на проведення реконструкції будівлі, яка належить на праві власності ТОВ «Оланта», та у зв'язку із збільшенням площі зазначеного нежитлового приміщення,частина якого надалі була передана ФОП ОСОБА_3 на підставі договору оренди, відповідач за первісним позовом звернувся до суду з позовом про визнання права власності на зазначені будівлі. Місцевим господарським судом заявлені зустрічні позовні вимоги задоволено та визнано право власності ТОВ «Оланта» на нежитлові приміщення, посилаючи на те, що реконструкція приміщень здійснена за рахунок коштів ТОВ «Оланта», шляхом надбудови без порушення вимог земельного законодавства.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне:
За змістом частини першої статті 376 ЦК самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Самочинним є будівництво об'єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у вказаній статті.
В розумінні частини першої статті 376 ЦК самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником отримано право власності. Усі об'єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акта приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акта приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними(пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.09.2003 № 146 (далі - Методичні рекомендації № 146).
Поняття реконструкції об'єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22.07.2009 № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.
Таким чином, норма частини першої статті 376 ЦК підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об'єкта нерухомості, у результаті якої об'єкт набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо) (розділ 3.4 Методичних рекомендацій № 146).
При цьому за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Оланта» не заперечується факт проведення самочинного будівництва шляхом здійснення надбудови над належними їй приміщеннями № " 2", "4" приміщень, що позначені цифрою " 1"- площею 49,6 м. кв., що позначені цифрою " 2" - площею 165,4 м. кв., що позначені цифрою "3"- площею 151,9 м. кв., що позначені цифрою " 4"- площею 108,3 м. кв. за адресою : АДРЕСА_1
Статтею 376 ЦК України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього і встановлено випадки коли право власності на самочинне будівництво може бути визнано за рішенням суду за особою, що здійснила самочинне будівництво або за власником земельної ділянки.
З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту; а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (частини 4 ст. 376 ЦК України) та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб
Таким чином, при вирішенні спору про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно необхідно з'ясовувати наявність права позивача на земельну ділянку, на якій збудовано спірне майно та її цільове призначення; наявність самочинно збудованого нерухомого майна; відповідність самочинно збудованого нерухомого майна будівельним нормам і правилам; наявність згоди власника земельної ділянки на будівництво відповідного нерухомого майна, якщо земельна ділянка належить позивачу на праві користування, зокрема, на підставі договору оренди земельної ділянки.
Будь-яке будівництво нерозривно пов'язано з земельною ділянкою, на якій воно здійснюється. З урахуванням того, що земля є специфічним об'єктом права власності, суд обов'язково з'ясовує, який правовий режим земельної ділянки, на якій здійснено будівництво.
Згідно статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно ч.1 ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Відповідно до ст.142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування серед іншого є земля та природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управління районних та обласних рад.
Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі земля в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за її межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Львівська міська рада, у відповідності до статті 10 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні ", є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України. Згідно статті 80 названого Закону територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб'єктами права власності на землю, що є комунальною власністю.
Відповідно до п.34 ст.26 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні ", ст.ст.12,116 Земельного кодексу України міська рада вирішує відповідно до законодавства питання регулювання земельних відносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування.
Отже, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади м. Львова і у відповідності до чинного законодавства України повноваження щодо розпорядженням нею належать виключно їй. Однак, оскаржуване рішення суду було прийнято без залучення до участі у справі власника земельної ділянки - Львівської міської ради, що є порушенням вимог процесуального права та свідчить про неповне з'ясування обставин справи.
Як зазначено вище, право власності на самочинне будівництво може бути визнано за особою, що вимагає такого визнання, тільки тоді коли вже вирішено правову долю земельної ділянки, яка знаходиться під спорудою.
Надання (відведення) земельної ділянки може здійснюватися лише за рішенням компетентного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або на підставі цивільно-правових (господарсько-правових) договорів між фізичними та юридичними особами. Саме лише рішення відповідного органу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови не може вважатися наданням земельної ділянки. У відповідному рішенні уповноваженого органу обов'язково зазначається вид використання земельної ділянки.
При вирішенні спору щодо визнання права власності на підставі частини третьої статті 376 ЦК необхідно враховувати як категорії земель, що визначені статтею 19 Земельного кодексу України, так і вид використання земельної ділянки, який передбачений правовстановлюючим документом на земельну ділянку.
Будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, та цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку.
З укладеного між Львівською міською радою та ТОВ «Оланта» договору оренди земельної ділянки від 18.03.09 вбачається, що земельна ділянка площею 0,2267 га надана ТОВ «Оланта» для обслуговування існуючих складських приміщень, які належать їй на праві власності та реконструкцію частини яких проведено. На час проведення ТОВ «Оланта» будівництва приміщень площею 475,2 м кв та після його завершення цільове призначення земельної ділянки не змінювалось.
Зважаючи на наведене, судом не може бути визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, якщо право на земельну ділянку на якій розташоване таке майно, не отримано у встановленому порядку, або земельну ділянку використано не за цільовим призначенням.
Львівським апеляційним господарським судом встановлено й обставину, щодо характеристики самого об'єкта самочинного будівництва, визнання права власності на який є предметом спору в справі. Позивач за зустрічним позовом стверджує що це є надбудова над уже існуючими приміщеннями, позначеними цифрами 2 та 4, які належать йому на праві власності. Однак, згідно технічного паспорта, поданого позивачем за даним предметом спору, об'єкт площею 475,2 м кв. є одноповерховою будівлею з назвою «прибудова» літ «Ж» -1 (а.с.70,71). А згідно інвентаризаційної справи (а.с.29-32) приміщення загальною площею 941,1 м кв. також є одноповерховою будівлею. Тобто приміщення площею 475,2 м кв. не можуть бути надбудовою над існуючими одноповерховими приміщеннями.
Разом з цим, акт від 08.07.14 обстеження приміщень розташованих за адресою: АДРЕСА_1, поданий Львівською міською радою не може бути визнаний належним доказом, оскільки складений особами, які не представляють учасників судового процесу і не містять характеристик, які б надали суду можливість ідентифікувати його з об'єктом судового розгляду.
Крім того, у ТОВ «Оланта» відсутні документи, які б стверджували про дотримання встановленого порядку погодження самочинного будівництва та прийняття його в експлуатацію, а також про звернення до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області із зазначеним питанням.
Згідно ст. 8 Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності ", планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 26 Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності ", проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Крім цього, згідно ст. 39 вказаного Закону, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Аналогічні норми прописано у Постанові Кабінету Міністрів України від 13.04.11 N 461, якою затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
З огляду на викладені норми законодавства визнання прав власності на об'єкти нерухомості та їх реєстрація можливі лише після прийняття в експлуатацію таких. ТОВ «Оланта» не подані докази про подання відповідних звернень до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області.
Разом з цим, при вирішенні питання про порушення провадження у справі за позовом про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти суд першої інстанції мав, встановити чи зазначено у позовній заяві обставини щодо звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації та посилання на докази щодо зазначених обставин.
Як встановлено Львівським апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи до Інспекції ДАБК у Львівській області ТОВ «Оланта» не зверталось.
В той же час, відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 18.10.06, Держархбудінспекція України та її територіальні органи здійснюють в межах своїх повноважень державний контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт.
Більше того, вказаний орган до справи залучений не був, судом першої інстанції не давалась оцінка питанням введення в експлуатацію нерухомого майна.
Зазначені обставини не були взяті місцевим господарським судом до уваги, що призвело до прийняття неправильного по суті рішення в цій частині.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що апелянтом оскаржено рішення місцевого господарського суду лише в частині визнання права власності на нежитлові приміщення, проте відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. А відтак, перегляду підлягає рішення також в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.03.12 року між СПД ФО ОСОБА_3 (орендар) та ТОВ "Оланта"(орендодавець) укладено договір оренди № 700179, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення - склад загальною площею 43,6 м.кв., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.33-35). ТОВ "Оланта" виконало взяті на себе договірні зобов'язання відповідно до умов укладеного договору оренди та передало у користування нежитлове приміщення - склад.
Відповідно до п. п. 5.1-5.2 договору оренди на позивача покладався обов'язок сплачувати орендну плату за користування нежитловим приміщення - складом в розмірі 1500,00 грн. на місяць без ПДВ.
З матеріалів справи вбачається, що сторони за договором виконали взяті на себе зобов'язання: відповідачем передано в користування приміщення, позивачем сплачено орендну плату з 01.03.12 по 20.07.12 в розмірі 6 000 грн., що підтверджується актом взаєморозрахунків (а.с.9).
Як вірно зазначено місцевим господарським судом, факт відсутності зареєстрованого права власності на об'єкт оренди у ТОВ "Оланта"не може слугувати підставою позову про повернення грошових коштів, сплачених в рахунок вартості оренди, оскільки фактичне користування нерухомим майном відбулося, що не заперечується сторонами договору, а сам договір не визнаний судом недійсним у встановленому порядку, доказів протилежного в матеріалах справи не міститься.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).
Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачем цивільних прав позивача через нездійснення реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог за первісним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 6000 грн. 00 коп.
Разом з тим, відповідно до п.10 ч.1 ст.105 ГПК України у постанові господарського суду має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Зважаючи на скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання права власності на нежитлові приміщення, судові витрати за розгляд зустрічного позову та розгляд апеляційної скарги слід покласти на позивача за зустрічним позовом, відповідно до вимог ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради задоволити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.10.12 у справі № 5015/4159/12 (5015/4092/12)скасувати в частині задоволення зустрічних позовним вимог та визнання права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Оланта на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 475,2 м. кв., що позначені на Технічному паспорті від 26.09.2012 року літерою "Ж'-1", а саме: приміщення, позначене цифрою " 1"- площею 49,6 м. кв.; приміщення, позначене цифрою " 2"- площею 165,4 м. кв.; приміщення, позначене цифрою " 3"- площею 151,9 м. кв.; приміщення, позначене цифрою " 4"- площею 108,3 м. кв. Прийняти в цій частині нове рішення - в позові відмовити. В решті рішення залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд зустрічного позову в суді першої інстанції покласти на позивача за зустрічним позовом.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта» (79034, м. Львів, вул.Тернопільська,42,ЄДРПОУ 30650355) в доход Спеціального фонду Державного бюджету України (МФО банку 825014, Банк ГУДКСУ у Львівській області ,УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006) 2043,84 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
5. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 11.07.14
Головуючий суддя Кузь В.Л.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Орищин Г.В.