Справа № 2-а-12072/11/2218
Головуючий у 1-й інстанції: Приступа Д.І.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
27 червня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Граб Л.С.
судді: Біла Л.М. Боровицький О. А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Хмельницької РДА на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Хмельницької РДА про позов на суму,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Хмельницької РДА та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому щорічної разової допомоги до 5 травня за 2011 рік.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2011 року вказаний позов задоволено: визнано неправомірними дії відповідача щодо недоплати позивачу, як інваліду війни ІІІ групи, щорічної грошової допомоги до 5 травня та зобов'язано провести її перерахунок та виплату за період з 11.01.2011 року по 22.07.2011 року та відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Виходячи з приписів ч.1 ст. 197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є інвалідом війни IIІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які є інвалідами війни, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення належних умов для їх життєзабезпечення та формування в суспільстві шанобливого ставлення до них, їх правовий статус, визначені та закріплені в Законі Україні "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Статтею 13 Закону Україні "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
На дату звернення позивача до відповідача про перерахунок та доплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік як інваліду війни ІІІ групи спірні правовідносини регулювалися ст. 13 Закону Україні "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в редакції від 09.07.2007 року, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких розміри разової грошової допомоги до 5 становлять 7 мінімальних пенсій за віком.
Позивачу було сплачено відповідачем 510 грн. щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи у квітні 2011 року відповідно до Постанови КМУ № 341 від 04.04.2011р. "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Таким чином, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку та доплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік як інваліду війни ІІІ групи в розмірах, визначених Законом Україні "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", призвели до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно правомірності нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, в розмірах, встановлених постановою уряду, колегія суддів зазначає, що в Постанові КМУ № 341 від 04.04.2011р. "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться виплата разової грошової допомоги інвалідам війни всупереч положенням Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Відповідно ст. 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи - десять мінімальних пенсій за віком; ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком; ІІІ групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент Верховна Рада України. Конституція не надала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. Верховною Радою України дія ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" протягом 2011 року не призупинялась.
Оскільки Кабінет Міністрів України не уповноважений встановлювати розмір мінімальної пенсії за віком та, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що здійснюючи нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України, відповідач порушив принципи законності, відповідно до яких органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру допомоги позивачеві застосуванню підлягають ст.13 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не Постанова КМУ № 341 від 04.04.2011р. "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Хмельницької РДА, -залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2011 року, -без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Біла Л.М.
Боровицький О. А.