Справа № 2-а-1275/11/2211
Головуючий у 1-й інстанції: Савіцький Л.П.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
27 червня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Граб Л.С.
судді: Біла Л.М. Боровицький О. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради на постанову Нетішинського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради про перерахунок пенсії,
У червні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2009- 2010 роки.
Постановою Нетішинського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплаченої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за 2009-2010 роки, у розмірі п"яти мінімальних заробітних плат.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, щопозивач перебуває на обліку у відповідача як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ІІ категорії, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Вирішуючи спірні правовідносини та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач у 2009 та 2010 році має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому ст.48 Закону України "Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, як особі, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач нарахував позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у 2009 та 2010 році у розмірі 100,00 грн, тобто у розмірі меншому, ніж визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Між тим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Посилання відповідача, як на правомірність свої дій щодо проведення виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року є безпідставним, оскільки дана постанова була прийнята Кабінетом Міністрів України в той час, коли такі повноваження у нього були відсутні, про що свідчать рішення Конституційних судів з даного питання.
Таким чином, відповідач, провівши виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу у 2010 році в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. діяв в супереч вимогам чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 07.06.2011 р.
Відповідно до ст. 99 КАСУ, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За наведених обставин та з огляду на те, що спір по цій справі стосується публічно-правових відносин, вирішувати який слід в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів приходить до висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати загальний строк звернення до суду, що визначений ч.2 ст.99 КАС України, який обмежує час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права позивача на позов та запобігає постійному збереженню стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Таким чином, відповідач повинен був здійснити нарахування та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат , як особі, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням вже виплачених сум.
При цьому, суд перевіривши поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду за захистом своїх прав за період 2009 року - вважає за необхідне залишити адміністративний позов без розгляду в частині вимог позивача про захист його прав за 2009 рік.
За таких обставин , суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково , постанову суду першої інстанції -скасувати та прийняти нову постанову .
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради задовольнити частково.
Постанову Нетішинського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради про перерахунок пенсії, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради щодо ненарахування та невиплати у 2010 році ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат як особі, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- протиправними.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат , як особі, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням вже виплачених сум.
Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зобов'язання управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради здійснити нарахування та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, як особі, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням вже виплачених сум - залишити без розгляду.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Боровицький О. А.
Боровицький О. А.