Справа № 2-а-6855/11/0206
Головуючий у 1-й інстанції: Клапоущак С.Ю.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
27 червня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Граб Л.С.
судді: Біла Л.М. Боровицький О. А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради на постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 07 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про стягнення заборгованості,
В вересні 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо виплат щорічної допомоги на оздоровлення за 2010-2011 роки.
Постановою Замостянського районного суду м.Вінниці від 07 жовтня 2011 року позов задоволено, а саме: визнано дії Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради щодо відмови виплати недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення неправомірною; визнано дії Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради щодо відмови виплати позивачу одноразової компенсації неправомірною; зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу за 2011 рік щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов"язано відповідача виплатити на користь позивача одноразову компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 07 жовтня 2011 року - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач належить до першої категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом третьої групи.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", учасники ліквідації аварії на Чорнобильські АЕС 1 категорії (інваліди IIІ групи) мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Всупереч ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу виплата допомоги на оздоровлення проведена у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року, нараховано в розмірі 90 грн.
Не погодившись з наведеними діями відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Колегія суддів зазначає, що положення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є діючими. На час спірних правовідносин їх не зупиняли та не змінювали інші нормативно-правові акти.
Відтак, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору повинні застосовуватись приписи ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", якими встановлено розмір мінімальної заробітної плати на 2011 рік.
Ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" також визначає, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам третьої групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат на момент виплати допомоги. Тобто, це є щорічна одноразова допомога на оздоровлення, яка не може бути поділена, і виплачується у повному обсязі за весь рік.
Вирішуючи спір про стягнення одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров"ю особам, як стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд виходить з того, що відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена виплата одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи - інвалідам ІІІ групи у розмірі 30 мінімальних заробітніх плат. Виплата здійснюється з розміру мінімальної заробітної плати, яка складалася на момент встановлення інвалідності.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому постанова прийнята на підставі матеріалів справи та відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах, визначених законом.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради, -залишити без задоволення, а постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 07 жовтня 2011 року, -без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Біла Л.М.
Боровицький О. А.