"08" липня 2014 р. Справа № 917/476/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Івакіна В.О. , суддя Россолов В.В.
при секретарі - Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
представник позивача - ОСОБА_1, (довіреність №б/н від.28.01.2014 року);
представник відповідача -не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1550П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 20 травня 2014 року у справі № 917/476/14
За позовом Приватного підприємства "Автолідер", м.Полтава,
до Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс", м.Полтава
про стягнення 52627,69грн.
В березні 2014 року Приватне підприємство "Автолідер" звернулося до господарського суду Полтавської області із позовом про стягнення з Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" заборгованості за договором про надання послуг №03/01/13 від 03.01.2013р. у розмірі 52627,69грн., у т.ч. 48579,00грн. - сума основного боргу, 3114,38грн. - неустойка та 934,31грн. - 3% річних. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 3000 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 20 травня 2014 року у справі № 917/476/14 (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" на користь Приватного підприємства "Автолідер" - заборгованість за Договором про надання послуг №03/01/13 від 03.01.2013р. у розмірі 52627,69грн., у т.ч. 48579,00грн. - сума основного боргу, 3114,38грн. - неустойка та 934,31грн. - 3% річних, а також 1827,00грн. судового збору та витрати на послуги адвоката в сумі 3000,00грн.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права. Просить рішення господарського суду Полтавської області від 20 травня 2014 року у справі № 917/476/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 08.07.2014 року.
Представник позивача 01.07.2014 року надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№5137), в якому вважає її необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін.
Розпорядженням секретаря судової палати №1 Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2014 року у зв'язку з відпусткою судді Пелипенко Н.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Івакіна В.О., суддя Россолов В.В.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки не повідомив. Про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 98).
Представник позивача заперечує проти апеляційної скарги. Крім того, представником позивача подано в судовому засіданні клопотання про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката за представництво інтересів в суді апеляційної інстанції в сумі 1300,00 грн. (вх.№5389 від 08.07.2014 року).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.01.2013р. між ПП "Автолідер" (позивач) та ПБП "Технікс" (відповідач) укладено договір (надалі Договір) надання послуг №03/01/13, згідно п.1.1. якого ПП "Автолідер" (Виконавець) зобов'язується надати у відповідності до умов цього договору, а ТОВ ПБП "Технікс" (Замовник) прийняти та оплатити послуги спецтехніки, згідно підписаного змінного рапорту Замовником.
Відповідно до п.2.1 Договору, фактичний обсяг наданої послуги, кількість годин її надання визначається сторонами у акті наданих послуг та змінному рапорті. Пунктом 4.2. Договору визначено, що Виконавець зобов'язаний надавати послуги у продовж розумного строку і здати їх Замовнику згідно із умовами цього Договору. А відповідно до п. 5.2. Договору, Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцю грошові кошти згідно з умовами Договору.
Згідно п. 6.1. Договору, кінцевий результат та фактична кількість і вартість відпрацьованих послуг визначається сторонами у звітному рапорті та у акті наданих послуг, які підписуються сторонами. Після цього Виконавець надсилає рахунки до сплати.
Пунктом 6.2. Договору визначено, що Замовник протягом 3-х банківський днів з моменту отримання рахунку Виконавця здійснює оплату послуг на банківський рахунок Виконавця. Згідно п.6.3. Договору Замовник може здійснювати попередню оплату надання Виконавцем послуг.
Факт надання послуг підтверджується актами наданих послуг та змінними рапортами підписаними повноважними представниками сторін (п.7.1.Договору).
Відповідно до п.9.1. Договору, усі спори між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв'язуються судом у відповідності до законодавства України.
Як зазначив позивач в позовній заяві, на виконання умов даного Договору, ПП "Автолідер", зокрема, у червні - жовтні 2013 року Замовнику було надано послуг спецтехніки на загальну суму 377 540,00 грн. У зв'язку з цим, між сторонами, на підставі змінних рапортів, були складені та підписані відповідні акти здачі-прийняття робіт та виставлені рахунки - фактури для оплати.
Однак, Замовник оплатив надані послуги не в повному обсязі, а саме не оплатив послуги надані згідно наступних актів: №ОУ-000418 від 03.06.2013р. на суму 2580,00 грн.; №ОУ-000421 від 12.06.2013р. на суму 3630,00 грн.; №ОУ-000436 від 14.06.2013р. на суму 5838,00 грн.; №ОУ-000481 від 20.06.2013р. на суму 5544,00 грн.; №ОУ-000490 від 28.06.2013р. на суму 12 927,00 грн.; №ОУ-000493 від 05.07.2013р. на суму 9770,00 грн.; №ОУ-000494 від 05.07.2013р. на суму 2580,00 грн.; №ОУ-000528 від 12.07.2013р. на суму 5710,00 грн. Зазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані та скріплені печаткам сторін.
За кожним вказаним актом здачі-прийняття робіт Замовнику було виставлено наступні рахунки - фактури для оплати: -№СФ-509 від 13.06.2013р. на суму 2 580,00 гри.; -№СФ-511 від 13.06.2013р. на суму 3 630,00 грн.; №СФ-523 від 17.06.2013р. на суму 5 838,00 грн.; №СФ-605 від 29.06.2013р. на суму 5 544,00 грн.; №СФ-606 від 29.06.2013р. на суму 12 927,00 грн.; №СФ-626 від 08.07.2013р. на суму 9 770,00 грн.; №СФ-628 від 08.07.2013р. на суму 2 580,00 грн.; -№СФ-663 від 15.07.2013р. на суму 5 710,00 грн. (а.с.12-38).
В порушення умов договору відповідач (замовник) не оплатив послуги за вищевказаними актами здачі-прийняття робіт, на підставі виставлених рахунків, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 48 579,00 грн.
23.01.2013р. ТОВ "Автолідер" було направлено претензію до ПБП "Технікс", з вимогою погасити борг та підписати акт звірки взаєморозрахунків. (а.с. 40-44).
Відповідачем не було надано жодних доказів в підтвердження погашення вказаної заборгованості.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 48 579,00 грн.
Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачем не були направлені на його адресу рахунки за надані послуги та що строк для оплати не настав є необґрунтованими, оскільки акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) є первинною бухгалтерською документацією.
В зазначених актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000418 від 03.06.2013р.; №ОУ-000421 від 12.06.2013р.; №ОУ-000436 від 14.06.2013р.; №ОУ-000481 від 20.06.2013р.; №ОУ-000490 від 28.06.2013р.; №ОУ-000493 від 05.07.2013р.; №ОУ-000494 від 05.07.2013р.; №ОУ-000528 від 12.07.2013р. зазначена вартість виконаних позивачем робіт (послуг). Зазначені акти підписані та скріплені печатками обох сторін, тобто відповідач був обізнаний щодо суми яка підлягає сплаті за виконані роботи.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з наведеного, господарський суд дійшов правомірного висновку щодо стягнення з відповідача позивачем трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 934,31грн. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно п. 8.2. Договору за прострочення строків оплати виконаних робіт Замовник сплачує неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Оскільки відповідачем порушено строки розрахунків по Договору, то колегія суддів вважає, що позивачем правомірно нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу за кожен день прострочення у розмірі 3114,38грн.
Також, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача витрати на послуги адвоката в сумі 3000,00 грн. з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Позивачем надано до суду першої інстанції всі необхідні документи, які свідчать про його витрати, пов'язані з отриманням адвокатських послуг, а саме витяг з угоди від 10.03.2014р. про надання адвокатом ОСОБА_1 правової допомоги ПП "Автолідер" та представництво інтересів, квитанцію від 10.03.2014р. про сплату ОСОБА_1 3000грн., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №629.
За таких обставин колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а господарським судом першої інстанції правильно оцінені обставини справи, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.
Щодо заявленого позивачем клопотання про відшкодування витрат на послуги адвоката, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З матеріалів справи вбачається, що представником надано до клопотання копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №629 відповідно до якого ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю, витяг з угоди від 25.06.2014 року про надання правової допомоги та представництва інтересів, укладеної між адвокатом ОСОБА_1 та ПП "Автолідер" та квитанцію від 25.06.2014 року, яка підтверджує оплату правової допомоги ПП "Автолідер" на суму 1300,00 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що клопотання позивача про відшкодування витрат на послуги адвоката в сумі 1300,00 грн. є обґрунтованим і також підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 43, частиною 5 статті 49, статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду господарського суду Полтавської області від 20 травня 2014 року у справі № 917/476/14 залишити без змін.
Стягнути з Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс", вул.Жовтнева,54, оф.407, м.Полтава, 36009 ( код ЄДРПОУ 31174870, р/р 2600422911 в ПАТ "Укргазпром" м.Полтава, МФО 320843) на користь Приватного підприємства "Автолідер", вул. П.Мирного, 29-А, м.Полтава, 36002 (р/р 26008124600 в АБ "Укргазбанк", м.Київ, МФО 320478, код ЄДРПОУ 31879557) - витрати на послуги адвоката в сумі 1300,00грн.
Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови складено 09.07.2014 р.
Головуючий суддя Тихий П.В.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Россолов В.В.