"08" липня 2014 р. Справа № 903/543/14
за позовом заступника прокурора області в інтересах держави та територіальної громади в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України, Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства
до відповідачів: 1.Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "Тур"
2.Ковельської районної державної адміністрації
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: Державна інспекція сільського господарства у Волинській області
про визнання недійсними та скасування державних актів на право постійного користування землею і повернення в державну власність земель лісового фонду площею 30 639,7 га.
Головуюча суддя Костюк С. В.
Судді Гарбар І.О.
Якушева І.О.
від позивачів Волинської обласної ради: Міщук І.Ю., дов.№850/35/2-14 від 19.06.14 року
Волинської обласної державної адміністрації: Запорожець О.С., дов.№1152/58/2-14 від 12.03.14 року
Державного агентства лісових ресурсів України: н/з
Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства: Романова Н.В., дов.від 23.06.2014 року
від відповідачів Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "Тур": Смаль П.П., директор, Олексюк А.Л., дов. від 17.06.2014 року
Ковельської районної державної адміністрації: н/з
3-я особа Державна інспекція сільського господарства у Волинській області: Шляхтич Т.В., дов. від 24.06.2014 року
від прокуратури: Присяжнюк І.Б., Грищенко Я.А.
Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.
Суть: Заступник прокурора області звернувся з позовом в інтересах держави та територіальної громади в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України, Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства до відповідачів Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "Тур" та Ковельської районної державної адміністрації, 3-я особа на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства у Волинській області та просить визнати недійсними та скасувати Державні акти на право постійного користування землею серії ВЛ.№3-32 від 12.04.1994 року та зобов'язати відповідача повернути з незаконного користування землі лісового фонду у володіння держави на території відповідних сільських рад.
При обґрунтуванні заявленої вимоги вказує, що державні акти на право постійного користування землями лісового фонду серії ВЛ №3-32 від 12.04.1994 року видано на підставі рішення Волинської обласної ради №17/11 від 17.03.1994 року, підписані головою облради та скріплені печаткою ради, а також зареєстровані у Книзі записів державних актів на право користування землею Ковельського району. В ході вивчення стану законності використання земель лісового фонду встановлено, що зазначене в актах рішення № 17/11 від 17.03.1994 року про надання в постійне користування товариству "Тур" земель лісового фонду не приймалось.
При цьому, рішення Волинської обласної ради №17/11 від 17.03.1994 року "Про протести прокуратури області від 07.12.1993 року №7/266 та від 07.12.1993 року №7/267 щодо усунення порушень земельного законодавства України", яке вказано як підстава для видачі Ковельському СЛПАТ "Тур" 12.04.1994 року за №3-32 державних актів, не передбачає надання в постійне користування земельних ділянок на території області підприємству "Тур", а лише вносить зміни у рішення обласної ради від 25.09.1992 року №11/19 "Про реформу користування землями лісового фонду області", пункт 1 викладено в редакції "Ведення лісового господарства в лісовому фонді на території області здійснювати спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами та іншими землекористувачами відповідно до вимог чинного законодавства", що підтверджується протоколом голосування, протоколом пленарного засідання 17 сесії Волинської обласної ради від 17.03.1994 року.
Порядок набуття земельних ділянок у користування та процедура отримання державних актів на час їх видачі КСЛПАТ "Тур" визначались Земельним кодексом України в редакції 1990 року та Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №28 від 15.04.1993 року.
Відповідно до ст.19 Земельного кодексу України надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.
Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки.
Відповідна місцева рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки та повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка.
Якщо надання земельної ділянки проводиться районною, обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, сільська, селищна, міська Рада народних депутатів свій висновок подає до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.
Обласна, Київська, Севастопольська міська Рада народних депутатів вирішує у місячний строк питання про надання земельної ділянки, а по проекту, за яким надання земель провадиться Верховною радою України, який розглядає ці матеріали і свій висновок до Кабінету Міністрів України, який розглядає ці матеріали і вносить в місячний строк свої пропозиції до Верховної ради України.
Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі ( на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. (ч.1 ст. 23 Земельного кодексу України).
Відповідно до п. 2 Інструкції роботи по складанню державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею виконуються у такому порядку: підготовчі роботи; встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості); складання плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта. Згідно абз. 2 п. 3.1. вказаної Інструкції, якщо рішення про передачу (надання) земельної ділянки прийняте обласною Радою народних депутатів, то видача і реєстрація державних актів здійснюється районною Радою народних депутатів.
Оскільки проектна документація із землеустрою на земельні ділянки не виготовлялась, рішення про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки облрадою не приймалось, що підтверджено відсутністю землевпорядної документації в архіві управління Держземагенства у Ковельському районі, тому державні акти на право користування землями лісового фонду серії ВЛ №3-32 від 12.04.1994 року підлягають визнанню недійсними.
Відповідно до Статуту Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "Тур", затвердженого загальними зборами 11.10.2010 року, його засновниками є члени трудового колективу, частка держави у статутному капіталі відсутня.
Посилаючись на Постанову Пленуму Вищого господарського суду від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вказує, що право, посвідчено державним актом є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи користування, а тому з врахуванням положень ч.1 ст.16 ЦК України та ст.152 Земельного кодексу України (редакція 2001 року) захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого його видано, не визнано недійсним. За відсутності такого рішення особа не має права використовувати земельну ділянку державної чи комунальної форми власності. Факт використання земель лісового фонду по оспорюваних актах підтверджено зверненням відповідача-1 до Волинської обласної ради з приводу підтвердження права користування землею. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2012 року у справі №2а/0370/3927/12, яка набрала законної сили 27.12.2012 року, рішення облради №12/46 про підтвердження права користування земельними ділянками загальною площею 49,3 тис. га скасовано.
Оскільки, рішення №17/11 від 17.03.1994 року, як підстава видачі Державних актів на право постійного користування землею СЛПАТ "Тур" не передбачає надання права на користування земельними ділянками площею понад 30,6 тис. га, то у відповідача відсутні правові підстави користуватися даними земельними ділянками.
Порушення вимог чинного законодавства на час видачі державних актів від 12.04.1994 серії ВЛ №3-23 Ковельському лісогосподарському підприємству "Тур" підтверджено перевіркою Державної інспекції сільського господарства області, про що зазначено в листах Волинської облдержадміністрації №2786/54/2-14 від 02.06.2014 року та Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства №412 від 28.05.2014 року.
Відповідно до ч.5 ст.86 Лісового кодексу України забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів та землекористувачів.
Волинське обласне управління лісового господарства відповідно до наданих Держлісагенством України повноважень на території області здійснює державний контроль за додержанням норм, правил та інших нормативно-правових актів з ведення лісового господарства, реалізує державну політику в галузі лісового та мисливського господарства.
Згідно ст.122 Земельного кодексу України Волинська обласна державна адміністрація розпоряджається землями лісового фонду для лісогосподарських потреб, тому позов подано і в її інтересах.
Щодо залучення Державної інспекції сільського господарства України у Волинській області 3-ю особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору посилається на ч.1 ст.5 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затверджене Указом Президента України №459/2011 від 13.04.2011 року.
Щодо представництва прокуратури при зверненні до суду посилається на ст.121 Конституції України, ст.36-1 ЗУ "Про прокуратуру", ч.3 ст.2 ГПК України, рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99.
При цьому вказує, що перебіг строку позовної давності по даному спору розпочався у травні 2014 року, тобто з моменту надходження листа Державної інспекції сільського господарства у Волинській області про виявлені порушення земельного законодавства при видачі Державних актів на право постійного користування землею серії ВЛ №3-32 від 12.04.994 року, а тому позов подано в межах строку позовної давності визначеного законом.
Оскільки відповідач в порушення норм земельного законодавства незаконно використовує земельні ділянки, підтверджуючи своє право Державними актами на право постійного користування землею, чим порушує права позивачів на реалізацію покладених на них функцій і завдань у сфері лісового господарства, тому використання ним земель лісового фонду є порушенням інтересів держави, що є підставою представництва прокуратурою інтересів держави в суді.
Відповідач у відзиві на позов, зареєстрованому судом 03.07.2014 року за вх..№01-29/6446/14, позовну заяву вважає безпідставною та надуманою, вказуючи, що :
-СЛПАТ «Тур» є правонаступником Ковельського міжколгоспно-радгоспного лісгоспу, створеного у відповідності з діючим на той час законодавством за Постановою Ковельської районної ради колгоспів і радгоспів №15 від 19.12.1975 року, якою також було затверджено Положення про Ковельський міжколгоспно-радгоспний лісгосп, зареєстроване у виконавчому комітеті Ковельської районної ради депутатів трудящих 22.12.1975 року за №299. Дане Положення розроблене на підставі Примірного положення про міжколгоспний лісгосп (лісництво) та Положення про колгоспні ліси, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 14.03.1968 року №144. Право на утворення колгоспами міжгосподарських обєднань та інших формувань і участь у них на базі власного майна і основних засобів до яких відносилась земля, в тому числі зайнята лісовими масивами, було закріплене в Примірному Статуті колгоспу, прийнятому 28.11.1969 році. Постанова районною радою колгоспів була прийнята на виконання рішення виконкому Волинської обласної ради депутатів трудящих від 29.04.1975 року №145 та аналогічного розпорядження Ковельської районної ради депутатів трудящих від 24 липня 1975 року за №124/1-р «Про заходи по поліпшенню ведення господарства в колгоспних лісах району».
Тобто утворення міжколгоспно-радгоспного лісгоспу в Ковельському районі і передача йому в користування колгоспних лісів, які як і земля, були передані колгоспам в довічне користування, продовжили залишатись у власності держави.
З чого слідує, що всі ліси на території Ковельського району, що перебували в безстроковому користуванні колгоспів і радгоспів району та перебувають у користуванні СЛПАТ «Тур», є державною власністю і так вони обліковуються в основному документі реєстрації земель - Державному кадастрі.
Тому вимога про повернення лісів у державну власність фактично означає позбавлення товариства права їх користування.
Підстави припинення користування земельною ділянкою встановлено ст.141 Земельного кодексу України і є вичерпними, в ст.144 визначено порядок припинення. Даними нормами не передбачено вилучення земельної ділянки в разі наявності державного акту за відсутності відповідного рішення.
Рішення Волинської обласної ради №17/11 від 17.03.1993 року, на підставі якого СЛПАТ «Тур» видані державні акти на право користування земельними ділянками площею 30 639,7 га., стосується землекористування саме міжгосподарських лісгоспів області та прийняте на підтвердження законності землекористування останніх колгоспними лісами за вказаними в рішенні протестами та поданням від 02.09.1993 року за №7/188 прокуратури області.
Оскільки в опротестованому прокуратурою рішенні Волинської обласної ради від 25.09.1992 року за №11/19 «Про реформу користування землями лісового фонду області» до складу користувачів лісових масивів в області були включені лише державні спеціалізовані лісогосподарські підприємства, що не відображало дійсного стану справ і було порушенням ст.113 чинного на той час Лісового кодексу України стосовно ведення лісового господарства в колгоспних лісах, тому це рішення на сесії обласної ради 17.03.1994 року за протестами прокуратури було доповнено користувачами цих лісів, якими були міжгосподарські лісгоспи.
Тому державні акти видані з посиланням на рішення від 17.03.1994 року №17/11 лише підтверджують законність фактичного користування лісовими масивами та не можуть розглядатись як документ, який вперше надає право на таке користування.
Фактично юридичною підставою для користування Ковельським СЛПАТ «Тур» були і залишаються акти передання для здійснення господарської діяльності земельних ділянок, зайнятих лісами попередніми користувачами-колгоспами і радгоспами району, які утворили лісгосп і стали його учасниками. Це відбулось згідно діючих на той час нормативних актів, включаючи акти органів державної влади, які не скасовано та не визнано недійсними.
Згідноч.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» право власності та інші речові права на нерухоме майно (яким є земля), набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набуття чинності цим законом, повністю визнається державою.
Оскільки право користування земельними ділянками виникло у 1976 році, то посилання в позові на порушення товариством норм Земельного кодексу 1990 року в частині не проведення підготовчих робіт, не встановлення меж земельних ділянок в натурі та не виготовлення проектів відведення земельних ділянок, вважає безпідставним.
На час утворення Ковельського міжколгоспного-радгоспного лісгоспу діяв Земельний кодексу Української РСР 1970 року, згідно ст.21 якого державні акти на право безстрокового користування землею видавались районними радами депутатів трудящих зі встановленням меж, розподілом за господарським призначенням, поділом на категорії: тобто передані товариству ліси були відображені в державних актах, які видавались колгоспам і радгоспам району згідно діючого на той час законодавства.
Єдиним законодавчим актом в Україні, який допускав можливість передачі колгоспних лісів у державний лісовий фонд був Лісовий кодексу Української РСР 1979 року, згідно зі ст.113 якого передача могла мати місце лише за згодою колгоспів-лісокористувачів на підставі Постанови Ради Міністрів УРСР. Однак діючий Лісовий кодекс та Земеьний кодекс не містять аналогічної норми.
При цьому зазначає, що суть позовних вимог прокуратури полягає не в поверненні використовуваних товариством «Тур» лісів у державну власність, в якій колишні колгоспні ліси завжди знаходились і перебувають в даний час, а у передачі їх до державного лісового фонду і зміні відомчої підпорядкованості їх користувачів.
Вважає, що пред'являючи позов в інтересах Волинської обласної ради, яка є суб'єктом права комунальної, а не державної власності, прокурор фактично наділяє її колишніми повноваженнями органу державної влади, що суперечить Конституції України та ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».
Інші позивачі - Державне агентство лісових ресурсів України та Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства здійснюють лише управлінські функції і не наділені правами власника лісів України чи органу уповноваженого державою здійснювати ці права, а тому їх права відповідачем-1, яке здійснює господарську діяльність в колишніх колгоспних лісах не порушуються.
В рішенні Конституційного суду України від 22.09.2005 року, а саме п.5.6 вказано, що постійне землекористування є безстроковим і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством. Права та обов'язки постійних землекористувачів визначені законодавством і не можуть бути звужені. З врахуванням цього Конституційним судом визнано неконституційними положення п.6 р.Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України 2001 року щодо зобов'язання землекористувачів переоформити право постійного користування земельною ділянкою на праві власності або праві оренди, в разі, якщо за цим Кодексом таким землекористувачам ця ділянка на праві постійного користування належати не може до відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення такого переоформлення.
З цієї ж підстави був визнаний неконституційним і пункт 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18.12.1990 року №563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їх права постійного користування земельною ділянкою. Зазначені положення втратили чинність. Тому зазначає, що законність права постійного користування відповідачем-1 переданими йому лісовими ділянками підтверджена рішенням Конституційного Суду України.
Також вказує, що за час діяльності товариства надані в користування лісові масиви за рахунок лісонасаджень збільшились на 6 тис. га., в тому числі на 1,4 га. земель непридатних для використання; створено 5 природних заповідників площею 5 тис. га.; обсяги виконаних робіт та наданих послуг за 5 місяців 2014 року становлять більше 3 млн. грн., за 5 місяців 2014 року сплачено до державного бюджету 1 млн. 102,3 тис. грн.., до місцевого бюджету - 1 млн. 325 тис. грн.. При цьому зазначає, що задоволення позову прокурора означає ліквідацію товариства, яке здійснює свою господарську діяльність виключно за рахунок ведення лісового господарства.
Також вказує, що вимога про повернення лісових земель до державної власності є похідною від основної - визнання недійсними державних актів на право постійного користування землею і не може бути задоволена без основної вимоги. Строк позовної давності щодо вимоги про визнання недійсними державних актів закінчився 16.03.1997 року. Згідно п.6 Прикінцевих та перехідних положень чинного ЦК України 2003 року, правила цього кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Тому посилання в позові на п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ від 20.12.2011 року №4176-Н «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» щодо дотримання строку позовної давності при зверненні до суду не має правових підстав.
Вимога про повернення державного майна з незаконного володіння не є тотожною вимозі про повернення земельної ділянки з постійного користування землекористувача, а тому вважає неправомірним застосування положень ст.83 ЦК УРСР.
Твердження в позовній заяві про незаконне користування товариством лісовими ділянками є порушенням ст.396 ЦК України, згідно якої користування підлягає захисту нарівні з правом власності, законність якого презюмується і вважається правомірною, якщо у встановленому порядку судом не буде доведено протилежне.
Заперечуючи позовні вимоги прокурора просить відзив згідно ч.3 ст.267 ЦК України розглядати одночасно як і заяву відповідача-1 про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
Згідно клопотання, зареєстрованого судом 08.07.2014 року №01-29/6601/14, представником відповідача представлено суду:
-копії актів на передачу в користування товариству лісових фондів колгоспів в кількості 27 примірників;
-копію акту перевірки дотримання законодавства в діяльності товариства від 11.11.2013 року, проведеної Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області;
-лист управління Держземагенства у Ковельському районі про облікування використовуваних товариством лісів у державній статистичній звітності за формою №6-зем., як лісів, які є державною власністю.
Відповідач - Ковельська районна державна адміністрація по факсу направила клопотання №1048/14/2-14 від 07.07.2014 року про неможливість взяти участь в судовому засіданні та розгляд справи за наявними в ній матеріалами без її участі.
Представники позивачів (Волинської обласної ради, Волинської ОДА, Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства), які взяли участь в судовому засіданні надали усні пояснення, в яких підтримали заявлені прокурором вимоги.
Прокуратура області згідно листа №05/3-374 вих.-14 від 08.07.2014 року надала витяг з кримінального провадження №12013020020000419, внесений до ЄДРР 28.12.2013 року та повідомлення про початок досудового розслідування №12/2-78 від 09.01.2014 року.
Судом було оглянуто матеріали надані представником відповідача-1. Як слідує з даних матеріалів землі лісового фонду було передано бувшими колгоспами (радгоспами) Ковельському міжколгоспно-радгоспному лісгоспу для ведення лісового господарства, яке діяло згідно Положення про міжколгоспно-радгоспний лісгосп, затвердженого міжколгоспною Радою 19 грудня 1975 року, на підставі відповідних актів у 1976 році.
В даних актах зазначена площа земель лісового фонду, наявні прізвище, ініціали та підписи в графах «здав, прийняв, інженер-лісовод (лісничий)», на частині актів наявні печатки.
З матеріалів долучених до позовної заяви вбачається, що державні акти на право постійного користування землею, для ведення лісового господарства видано Ковельському спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Тур» на підставі рішення обласної ради народних депутатів від 17.03.1994 року №17/11, підписані головою обласної ради народних депутатів 12.04.1994 року та зареєстровані в книзі записів державних актів на право постійного користування землею Ковельського району, Волинської області (а.с.35-183 т.2). До кожного акту долучено план зовнішніх меж землекористування.
Згідно ч.3 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Прокурор звертаючись з позовом в інтересах держави та територіальної громади зазначає Волинську обласну раду одним із позивачів, тому суд вважає за необхідне зобов'язати прокурора письмово обґрунтувати порушення інтересів держави з врахуванням того, що земельні ділянки передані відповідачу-1 в постійне користування для ведення лісового господарства не змінювали форму власності, та яким чином видачею оспорюваних державних актів Волинською обласною радою, порушено її права.
Також необхідно витребувати додаткові матеріали по справі, в зв'язку з чим відкласти її розгляд.
Керуючись ст.ст.38,77 ГПК України, господарський суд,-
Ухвалив
1.Відкласти розгляд справи на 29.07.2014 року на 11:00 год.
2.Зобовязати прокурора надати суду та відповідачам по справі письмове обґрунтування щодо порушення інтересів держави та Волинської обласної ради з врахуванням викладеного в ухвалі від 08.07.2014 року, також представити суду рішення Волинської обласної ради від 25.09.1992 року №11/19 "Про реформу користування землями лісового фонду області", Протести прокуратури області від 07.12.1993 року №7/266 та від 07.12.1993 року №7/267, подання №7/188 від 02.09.1993 року.
3.Відповідачу -1 надати землевпорядну документацію на земельні ділянки площею 30 639,7 га.
Головуюча суддя С. В. Костюк
Судді І.О. Гарбар
І.О. Якушева