Справа № 2-а-3506/11/0226
Головуючий у 1-й інстанції: Карнаух А.П.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
27 червня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Граб Л.С.
судді: Біла Л.М. Боровицький О. А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про перерахунок пенсії,
В лютому 2011 року позивачка звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій відповідача протиправними; зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії, відповідно до ст. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 22 серпня 2010 року; зобов"язання відповідача провести перерахунок та виплату компенсації в разі втрати годувальника, згідно ст.52 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи із 20 січня 2011 року по день подачі заяви.
Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 30.05.2011 року позов задоволений, а саме: визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі Вінницької області; зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії, відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, та вплачувати її щомісячно до втрати права на таку пенсію, починаючи з 22.08.2010 року, виплативши заборгованість з 22.08.2010 року по теперішній час; зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу компенсацію по втраті годувальника, передбачену ст.52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 50 % від мінімальної пенсії, та виплачувати її щомісячно до втрати права на таку компенсацію, починаючи з 20.01.2011 року, виплативши заборгованість з 20.01.2011 року по теперішній час.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 30.05.2011 року, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, прийнявши нову постанову про відмову у задоволенні позову позивачу.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи та отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену у відповідності до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 4 категорії призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Всупереч статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу додаткова пенсія виплачувалась частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та Постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року, а не в розмірі, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та Постановою Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року Відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено статтею 51 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Також, судом першої інстанцій встановлено, що позивачка належить до осіб потерпілих від Чорнобильської катастрофи, моє статус дружини померлого громадянина, із числа ліквідаторів категорії 1, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою і має право на щомісячному компенсацію за втрату годувальника передбачену ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"особам, віднесеним до членів сім'ї померлого годувальника, призначається щомісячна компенсація вразі втрати годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на утриманні в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Отже, суд дійшов правильного висновку, що щомісячна компенсація позивачу за втрату годувальника, відповідно до ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", повинна становити 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Відповідач, виплачував позивачці щомісячну компенсацію за втрату годувальника, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, яка істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Отже, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячної компенсації за втрату годувальника, відповідно до ст.. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"є неправомірними.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного, враховуючи положення ст. 195 КАС України та беручи до уваги надане суду апеляційної інстанції право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області, -залишити без задоволення, а постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 травня 2011 року, -без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Біла Л.М.
Боровицький О. А.