Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "27" червня 2006 р. Справа № 12/1013
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Сікорської Н.А.
судді
за участю представників сторін
від позивача Остапчук С.Л. - дов. №08/124-005385 від 06.01.06;
від відповідача Гордійчук В.В. - дов. від. 17.03.06;
розглянув справу за позовом ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" (м. Житомир)
до Відкритого акціонерного товариства "Державний "Ощадний банк "України"в особі Новоград-Волинського відділення № 2943 (м. Новоград-Волинський)
про стягнення 13193,28 грн.
В порядку ч. 4 ст. 69 ГПК України, спір вирішено у більш тривалий строк ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України.
Позивачем подано позов про стягнення на його користь з відповідача підвищеної плати за спожиту електричну енергію понад договірні величини в сумі 13193,28грн.
Вимоги позивача ґрунтуються на порушені відповідачем положень п. 2.2.3. та п.4.2.2., укладеного між сторонами договору №174 про постачання електричної енергії споживачам, зокрема щодо своєчасного та повного розрахунку за спожиту електричну енергію, а також щодо оплати нарахувань за перевищення договірних величин електроспоживання та потужності.
Позивач зазначає, що в порушення п. 2.2.3. договору відповідач не оплатив у встановлені строки виданий електропостачальною компанією рахунок від 08.02.05 №1242 на суму 4960,88грн. за спожиту у лютому місяці 2005 року електричну енергію, а в порушення п. 4.2.2. договору не оплатив виданий рахунок від 15.02.05 №174 на суму 13193,28грн. за спожиту понад договірну величину електричну енергію.
Договірна величина була попередньо відкоригована позивачем шляхом надіслання відповідачу повідомлення без дати та номера.
Нормативно, обов'язок споживачів сплачувати п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії, за відповідний розрахунковий період, було закріплено в Законі України "Про електроенергетику" в редакції чинній до 23.06.05, а порядок доведення споживачам та коригування граничних величин споживання електричної енергії закріплено Порядком постачання електроенергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України "Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі" від 24.03.99 №441 (в редакції постанови КМУ №475 від 09.04.02) та Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України №28 від 31.07.96 (в редакції постанови НКРЕ України від 22.08.02 №928).
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 04.04.06 №535/29 (а.с.28-30), в доповненні до відзиву від 10.05.06 №691/29 (а.с.81, 82) та в доповненні до відзиву від24.05.06 №742/29 (а.с.104, 105) позовні вимоги заперечує повністю. Зокрема, в обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що рахунок, який видав позивач на оплату спожитої електроенергії у лютому місяці 2005 року був оплачений в повному обсязі та в установленні строки. Відповідач стверджує, що акт про перевищення споживачем договірної величини обсягу споживання електричної енергії, повідомлення про коригування договірних величин електроспоживання за лютий місяць 2005 року та рахунок від 15.02.05 №174 на суму 13193,28грн., згідно відмітки установи поштового зв'язку на поштовому конверті (а.с.35) були відправлені позивачем 26.02.05 та отримані відповідачем 28.02.05. Крім того, відповідач вказує, що позивач пропустив строк позовної давності, який застосовується до вимог про стягнення штрафних санкцій.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
10.03.04 між Новоград-Волинським районом електричних мереж, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом ВАТ "ЕК"Житомиробленерго" (позивач) та Філією - Новоград-Волинським відділенням №2943 Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", яка діє на підставі Положення та є відокремленим структурним підрозділом ВАТ "Державний ощадний банк України" (відповідач) було укладено договір №174 про постачання електричної енергії споживачам.
Пунктом 1 договору встановлюється, що позивач забезпечує постачання електричної енергії у відповідності до умов договору, а відповідач своєчасно проводить оплату за використану електричну енергію в грошовій формі або іншій формі у відповідності з чинним законодавством і виконує інші умови визначені цим договором.
Згідно п. 2.1.2. договору, відпуск електроенергії здійснюється у величинах відповідно до додатку №1 договору. У випадках зміни цих величин позивач має направити відповідачу листом граничні рівні споживання (п.2.1.5. договору)..
Відповідно до п.2.2.3. договору, відповідач зобов'язувався своєчасно сплачувати кошти за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період. Розрахунковим періодом вважається період з 9 числа по 8 число включно і вказаний період прирівнюється до календарного місяця.
Відповідно до п. 4.2.2. договору, у випадку споживання електроенергії та потужності понад кількість обумовлену договором на відповідний період, відповідач виключно банківськими коштами зобов'язується сплатити позивачу п'ятикратну вартість електроенергії та потужності, витраченої понад обумовлений договором обсяг електроенергії та потужності згідно із Законом України "Про електроенергетику", за тарифами, які діяли в період, коли було виявлено перевищення.
Згідно з п. 7.3. договору, остаточний розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 5 діб після закінчення розрахункового періоду в розмірі фактичного споживання електроенергії за місяць з врахуванням сальдо на початок місяця.
Відповідно до п.1.2 Правил користування електричною енергією, договірною величиною споживання електричної енергії є узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний розрахунковий період.
Пунктом 6.3 Правил користування електричною енергією встановлюється, що договір про постачання електричної енергії має містити умову про договірну (граничну) величину споживання електроенергії, договірну (граничну) величину споживання електричної потужності (для об'єктів потужністю 150 кВА (кВт) та більше) та порядок їх погодження сторонами, яка є істотною та обов'язковою для цього виду угод.
Відповідно до абзацу 1 пункту 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору.
З матеріалів справи вбачається, що згідно додатку №1 до договору № 174 від 10.03.04 (а.с.14) на лютий місяць 2005 року відповідачу було доведено договірну величину споживання електроенергії в обсязі 11000 кВт/год.
Фактично у лютому місяці 2005 року відповідачем було спожито електроенергії в обсязі 15300 кВт/год на загальну суму 4960,88грн. з врахуванням ПДВ.
З метою оплати спожитої електроенергії у лютому місяці 2005 року, позивач видав відповідачу рахунок №1242 від 08.02.05 на суму 4960,88грн. (а.с. 21).
Виданий позивачем рахунок від 08.02.05 на суму 4960,88грн. не був оплачений відповідачем у встановлений строк, відповідно до п. 5.2 договору та п.11 постанови Кабінету Міністрів України №441, за таких обставин за підсумками місяця договірна величина споживання електричної енергії була відкоригована позивачем до рівня фактично сплаченої відповідачем за лютий місяць 2005 року величини її споживання до 3084 кВт/год. шляхом надіслання відповідачу повідомлення без номера та дати (а.с.16).
За даними позивача, перевищення договірної величини споживання електричної енергії у лютому місяці 2005 року склало 12216 кВт/год., що з урахуванням п'ятикратної вартості електричної енергії становить суму в розмірі 13193,28 грн.
Для оплати вищезазначеної суми позивач видав відповідачу рахунок №174 від 15.02.05, який за твердженням позивача відповідач безпідставно не оплатив.
При дослідженні наданих сторонами документальних доказів, господарський суд встановив, що 08.02.05 відповідач платіжним дорученням №2832 (а.с.40) здійснив авансовий платіж в сумі 1000,00 грн. за спожиту у лютому місяці 2005 року електричну енергію, а платіжним дорученням від 16.02.05 №3456 на суму 3960,88 провів остаточну оплату спожитої в лютому 2005 році електричної енергії. Таким чином, сумарний платіж за спожиту електричну енергію становить 4960,88грн., та відповідає сумі у виставленому позивачем рахунку №1242 від 08.02.05.
Позивачем не було повідомлено суд про дату надіслання відповідачу акту про перевищення споживачем договірної величини обсягу споживання електричної енергії, повідомлення про коригування договірних величин електроспоживання за лютий місяць 2005 року та рахунок від 15.02.05 №174 на суму 13193,28грн. та не було надано відповідних доказів щодо цього.
Однак як вбачається з відмітки на поштовому конверті, що наданий відповідачем як доказ в обгрунтування своїх заперечень, викладених у відзиві на позов (а.с. 28-30), поштова кореспонденція на адресу останнього була відправлена 26.02.05 (а.с. 35) та отримана відповідачем 28.02.05 за вхідним номером 215/23, про що свідчать відмітки на акті № 174 (а.с.32), рахунку № 174 (а.с.34а)
Таким чином, коригування граничної величини споживання електричної енергії на лютий місяць 2005 року є безпідставним, оскільки було проведено позивачем та доведено до відповідача після оплати останнім вартості використаної електроенергії, тобто в той час коли фактично сплачена за лютий місяць електроенергія дорівнювала фактично спожитій.
Пунктом 5.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.96 (із змінами та доповненнями) встановлено, що коригування постачальником договірної (граничної величини) споживання електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії здійснюється за підсумками розрахункового періоду, тобто кількість фактично оплаченої за розрахунковий період електричної енергії визначається на момент проведення коригування, оскільки п'ятикратна вартість різниці спожитої договірної величини є відповідальністю за споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, а не відповідальністю за прострочку оплати спожитої електроенергії (за порушення строку оплати п.6.3 договору передбачена відповідальність у вигляді пені).
За порушення термінів проведення розрахунків за спожиту електроенергію сторонами передбачена відповідальність і вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також відключення або обмеження споживання електроенергії.
До того ж споживання електричної енергії понад граничні величини є правопорушенням в електроенергетиці, що відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.
Закони, які б відповідно до ст.92 Конституції України визначали дії щодо споживання електричної енергії понад граничну величину, скориговану відповідно до п.11 Порядку постачання електричної енергії споживачам злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали б відповідну відповідальність за такі дії, відсутні.
Таким чином передбачена ч.5 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" санкція, про що зазначається і у ст.27 цього Закону, є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і за своєю правовою природою є штрафною.
Відповідно до ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність в один рік.
Враховуючи, що рахунок №174 на оплату санкцій за перевищення граничних величин електроспоживання, з терміном оплати в п'ять днів, був виданий 15.02.05, а позовна заява направлена до господарського суду 27.03.06, про що свідчить відмітка підприємства поштового зв'язку на поштовому конверті, позивач пропустив річний строк у межах якого він міг звернутись до суду з вимогою про стягнення 13193,28грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Таким чином суд погоджується з твердженням відповідача щодо пропуску позивачем строків позовної давності.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінивши сукупності матеріали справи, господарський суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання.
Суддя Сікорська Н.А.
Дата підписання: 14 липня 2006 року.
Віддрукувати:
1- в справу;
2 - позивачу;
3 - відповідачу;