Справа № 444/2/14 Головуючий у 1 інстанції: Матринишин Я.М.
Провадження № 22-ц/783/3783/14 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
Категорія:05
07 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючий: суддя Бакус В.Я.,
судді: Гірник Т.А., Левик Я.А.,
секретаря: Глинського О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні будинком, вселення, -
встановила:
рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 28 лютого 2014 року вищевказаний позов задоволено частково.
Постановлено усунути перешкоди для ОСОБА_3 та неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в користуванні будинком АДРЕСА_1.
Зобов'язано ОСОБА_2 надати ОСОБА_3 ключі від вхідних дверей у вказаний вище будинок та не чинити перешкод ОСОБА_3, неповнолітнім ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в користуванні будинком АДРЕСА_1.
В частині вимог про вселення відмовлено та вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржив відповідач, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені вимог позивачу, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, зокрема, апелянт зазначає, що суд відмовляючи у задоволені вимог про вселення зазначив, що такі до задоволення не підлягають, оскільки не здобуто жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідач чинить перешкоди у вселенні в спірне житло, змінені ключі до вхідних дверей та те, що позивача не впускають у будинок. В той же час, суд задовольнив вимог в частині усунення перешкод у користуванні будинком, а відтак висновки є суперечливими. Крім того, апелянт посилається на те, що ОСОБА_4 не є власником спірного будинку та те, що метою поданого позивачкою позову є покращення своїх житлових умов новоствореної сім'ї.
Сторони по справі у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення щодо часу та місця розгляду справи та повідомленням, здійсненим у судовому засіданні (а.с.79).
За таких обставин, у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розглядові справи, а відповідно до ст.197 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.
Клопотання ОСОБА_10 про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що він в день розгляду справи буде перебувати у відрядження відхилено у зв'язку з тим, що в справі відсутні належні докази здійснення ним представництва відповідача в апеляційній інстанції і такі не долучені до клопотання (витяг з договору).
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Зазначеним вимогам закону рішення районного суду не відповідає.
В січні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, із вказаним позовом та просила зобов'язати відповідача, батька неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, усунути перешкоди для них в користуванні будинком АДРЕСА_1, вселити у цей будинок та зобов'язати відповідача ОСОБА_2 надати ОСОБА_3 ключі від вхідних дверей у вказаний вище будинок та не чинити в майбутньому перешкод ОСОБА_3 та неповнолітнім дітям в користуванні будинком АДРЕСА_1.
На обґрунтування своїх вимог позивачка посилалась на те, 13 вересня 2003 року уклала шлюб з відповідачем, який 02 березня 2012 року за рішенням суду розірвано. З відповідачем в шлюбі народилося двоє дітей - донька ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 на яких з відповідача за рішенням суду стягуються аліменти.
Відповідно до договору дарування ОСОБА_9 (батько відповідача) подарував ОСОБА_4 0,1000 га земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1, а 15 серпня 2007 року на ОСОБА_4 було видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку. На зазначеній земельній ділянці побудовано житловий будинок, який, відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, визнаний закінченим будівництвом та готовий до експлуатації.
Посилаючись на викладене та те, що відповідач не допускає її у збудований будинок, просила задовольнити її вимоги.
Задовольняючи частково вимоги позивачки районний суд виходив з того, що враховуючи те, що позивач не може розпорядитися своїм майном на власний розсуд, а лише користуватися, відтак прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 слід задовольнити частково.
В той же час, що стосується вимоги позивача про вселення, районний суд прийшов до висновку, що така вимога не підлягає до задоволення, оскільки твердження позивача, які б свідчили про те, що відповідач по справі чинить перешкоди у вселенні у спірне житло, а саме, що позивача не впускали до будинку або те що відповідач змінив ключі, чи будь-хто чинив їй перешкоди, не підтверджено жодними доказами та такі відсутні в матеріалах справи.
Відтак, аналіз рішення суду та прийнятого ним рішення свідчить про суперечливість обґрунтування висновків суду щодо задоволення частин вимог позову та щодо відмови у задоволені вимог.
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Статтею 57 ЦПК передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експерта.
Згідно ст.212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи у ній відсутні будь-які докази на підтвердження пояснення позивачки щодо чинення відповідачем перешкод у користуванні спірним будинком, заміни ним замків у вхідних дверях будинку та заміни коду охоронної сигналізації. Такі пояснення позивачки заперечуються відповідачем.
Будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів позивачкою не представлено і в апеляційну інстанцію.
А відтак, з урахуванням викладеного, у районного суду були відсутні підстави для задоволення вимог позивача.
А тому рішення районного суду в частині задоволених вимог позивачки підлягає до скасування з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволені.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
За таких обставин рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивачки сплаченого нею судового збору підлягає до скасування.
Відповідно до ч.2 ст.314 ЦПК апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Керуючись ст.ст.303, 305, п.3 ч.1 ст.307, п.п.1, 4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст.313, 317 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 лютого 2014 року в частині задоволених вимог ОСОБА_3 та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судового збору в розмірі 121 грн. 80 коп. скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені вимог.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий: Бакус В.Я.
Судді: Гірник Т.А.
Левик Я.А.