Справа № 462/9470/13 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М.
Провадження № 22-ц/783/3872/14 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
Категорія: 32
07 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Бакуса В.Я.,
суддів: Гірник Т.А., Левика Я.А.,
секретаря: Глинського О.А.,
з участю: представника позивача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові - Фарович Н.В., представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 квітня 2014 року у справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-
встановила:
рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 11 квітня 2014 року у задоволені вказаному вище позові відмовлено.
Рішення суду оскаржило Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові (далі Фонд), просить його скасувати й ухвалити нове, яким задовольнити вимоги, посилаючись на те, що таке є незаконним, судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт, зокрема зазначає, що суд не врахував того, що Фондом були виплачені щомісячні виплати громадянину ОСОБА_6, який потерпів внаслідок ДТП, що вчинив відповідач. А відтак, оскільки потерпілому внаслідок ДТП були виплачені щомісячні страхові виплати у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», такі виплати повинен відшкодувати відповідач Фонду в порядку регресу у відповідності до ст.ст.1166, 1191 ЦК України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - представника позивача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові - Фарович Н.В. на підтримання апеляційної скарги, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на заперечення апеляційної скарги, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Встановлено, що в грудні 2013 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Львові звернулося до суду з позовом та просило стягнути з ОСОБА_4 шкоду в порядку регресу в розмірі 3 794, 51 грн. На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 26 лютого 2007 року відбулася дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої автомобіль марки «Фольксваген Пасат» під керуванням відповідача наїхав на автомобіль марки ГАЗ-270520 типу «Газель», в якому їхали на роботу працівники КП «Галкран». Внаслідок зіткнення були травмовані пасажири автомобіля «Газель», в тому числі і ОСОБА_6, якому за висновком МСЕК від 16 жовтня 2007 року встановлена безтерміново стійка втрата професійної працездатності 20%.
Яворівським районним судом Львівської області від 14 червня 2007 року відповідач ОСОБА_4 визнано винною у ДТП, свою вину вона визнала повністю та на підставі акту амністії була звільнена від кримінальної відповідальності. На підставі ст.ст.2, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд здійснював щомісячні страхові виплати потерпілому, які станом на 01 листопада 2013 року в період з жовтня 2011 року по вересень 2013 року становлять 3 794, 51 грн. Оскільки шкода була завдана потерпілому внаслідок злочинних дій відповідачки та повністю виплачена Фондом соціального страхування, тому позивач, посилаючись на те, що має право регресної вимоги до останньої, як до особи, відповідальної за заподіяні збитки, просив задовольнити його вимоги.
Відмовляючи у задоволенні вимог позивачу районний суд вірно виходив з того, що у разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) страховик не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено право Фонду соціального страхування від нещасних випадків, який здійснив страхову виплату застрахованій особі за договором особистого соціального страхування, зворотної вимоги до винної особи.
Встановлено, що працівник КП «Галкран» ОСОБА_6, який їхав як пасажир в автомобілі марки ГАЗ-270520 типу «Газель» на роботу, отримав тілесні ушкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26 лютого 2007 року з вини відповідача.
Відповідно до змісту актів форми Н-1 та Н-5 від 14 червня 2007 року слідує, що нещасний випадок трапився з ОСОБА_6 під час проїзду на роботу на КП «Галкран» на транспортному засобі, що належить цьому підприємству і який надано підприємством для проїзду працівників на роботу.
ОСОБА_6 оглянутий МСЕК і йому встановлено 20% втрати професійної працездатності.
За період із жовтня 2011 року по вересень 2013 року позивачем потерпілому ОСОБА_6 сплачено виплати, пов'язані із особистим соціальним страхуванням, а саме - щомісячні страхові виплати в сумі 3 794 грн. 51 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 999 ЦК до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Згідно з преамбулою Закону від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
На підставі ст.46 цього Закону Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування, яке здійснюється за рахунок: внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, одержаних від стягнення відповідно до цього Закону штрафів і пені зі страхувальників, штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачених КпАП; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.
У вищевказаному Законі не передбачено право Фонду, який здійснив страхову виплату застрахованій особі, зворотної вимоги до винної особи. Таке право, як зазначено у ст. 993 ЦК, до страховика переходить лише в разі виплати ним страхового відшкодування за договором майнового страхування. Однак, оскільки, як встановлено, між Фондом і застрахованою особою виникають відносини особистого страхування, норми статті 993 ЦК України не розповсюджуються на такі відносини.
Крім того, можливість переходу вимоги від страхувальника або іншої особи, що одержала страхове відшкодування, до страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно із ст. 993 ЦК України у договорах особистого страхування прямо суперечить ст. 515 ЦК України, відповідно до якої не допускається заміна кредитора в зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.
Зазначена правова позиція щодо застосування правових норм викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 12 вересня 2011 року в справі № 6-21цс11.
Відповідно до ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.
Районний суд правильно встановив, що винним у настанні нещасного випадку з ОСОБА_6 є відповідач, у зв'язку з чим відділення Фонду виплатило йому страхове відшкодування, а відтак здійснювані й відшкодовані Фондом соціальні послуги та виплати є його обов'язком у разі настання страхового випадку, а тому здійснення ним таких виплат застрахованій особі не є заподіяною Фонду шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК і, відповідно, відділення Фонду не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, та не набуває права зворотної вимоги до винної особи згідно із ч. 1 ст. 1191 цього Кодексу.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.303, 305, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Бакус В.Я.
Судді: Гірник Т.А.
Левик Я.А.