Справа № 464/3223/14-ц
пр.№ 2/464/963/14
09.07.2014 м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого Тімченко О.В.
за участі секретаря судового засідання Ониськів А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Сихівський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про усунення перешкод у здійсненні права власності, -
позивачка ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить усунути їй перешкоди у здійсненні права власності щодо квартири АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачки ОСОБА_2 з цієї квартири та зняття останньої з реєстрації місця проживання за даною адресою. В обґрунтування покликається на те, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу предмета іпотеки від 11.09.2013 р., укладеного з ПАТ «Фольксбанк» та посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 Право власності на цю квартиру зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 11.09.2013 р., що підтверджується відповідним витягом №9244826. На цей час у квартирі проживає і зареєстрована колишній власник та іпотекодавець цієї квартири ОСОБА_2, внаслідок чого позивач не має доступу до цієї квартири. Проживання та реєстрації відповідачки у вищезгаданій квартирі позбавляє позивачку можливості повноправно здійснювати свої права власника, на власний розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним їй нерухомим майном, придбаним для вільного використання та проживнаня в такому.
В судове засідання позивачка та її представник не з'явилися; представник позивача подав суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутності та позов задоволити в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином в порядку ст.ст.75-76 ЦПК України повідомлялася про час та місце розгляду справи, а тому згідно зі ст.224 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу у її відсутності за наявності у справі достатніх матеріалів, проти чого представник позивача у поданому клопотанні не заперечив.
У зв'язку із неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється згідно із вимогами ч.2 ст.197 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені, у відповідності до ст.38 Закону України «Про іпотеку», від 11.09.2013 р. позивачка ОСОБА_1 (покупець) купила у ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» (продавець) відповідно до нотаріально договору про задоволення вимог іпотекодержателя (позасудове врегулювання) від 03.08.2007 р., іпотекодавцем за яким є відповідачка ОСОБА_2, квартиру АДРЕСА_1; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.09.2013 р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачка є новим власником спірної квартири та набула право приватної власності на спірну квартиру на законних підставах, оскільки відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до вимог ч.3 ст.109 Житлового кодексу Української РСР та ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
У п.43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 р. роз'яснено, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Відповідно до матеріалів справи відповідачка проживає та її місце проживання зареєстовано за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ст.ст.253, 255 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Позивачем 29.10.2013 р. в порядку ч.3 ст.109 Житлового кодексу Української РСР та ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» поштовим відправленням направлялась вимога до відповідачки за її місцем проживання та реєстрації про добровільне виселення із займаного нею житлового приміщення, проте така повернулась без вручення у зв'язку із закінченням терміну зберігання і відтак вважається належним повідомленням.
Рішення ухвалюється 09.07.2014 р., відповідачка наданим їй правом відповідно до ст.128 ЦПК України - подати письмове заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують їх заперечення, не скористалася та в матеріалах справи відсутні відомості про виконання останньою даних вимог.
З огляду на наведене позовна вимога про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення є підставною та обґрунтованою, а відтак підлягає до задоволення.
Щодо вимоги позивача про зняття з реєстрації відповідачки у спірній квартирі, то така є безпідставною, виходячи з наступного.
За положеннями ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспоренння та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею же 3 ЦПК України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Порядок та умови зняття з реєстрації місця проживання визначені у ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», якою безпосередньо передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі: заяви особи або її представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або право користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
Таким чином, ні позивачем у поданому позові з доданими матеріалами, ні його представником не доведено, що при виселенні відповідачки, що є підставою для зняття з реєстрації місця проживання, порушуються чи будуть порушені права позивача, а дана вимога є передчасною.
Крім цього, обов'язок зняття особи з реєстрації за місцем проживання покладається на органи Державної міграційної служби України, до яких і повинна бути звернена дана вимога. Разом з тим, Сихівський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області виступає по даній справі третьою особою і не залучений в якості відповідача, а суд в порядку ст.33 ЦПК України позбавлений самостійно залучення відповідача за відсутності клопотання позивача. Таким чином вимога про зняття з реєстрації за місцем проживання звернена до неналежного відповідача, що є підставою для відмови в позові в цій частині.
Відтак, вимога про зняття відповідачки з реєстрації не підлягає до задоволення.
На підставі наведеного, позовні вимоги є часткового підставними - в частині усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та в цій частині підлягають задоволенню, а у вимозі про зняття з реєстрації слід відмовити.
Крім цього, згідно зі ст.88 ЦПК України, на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати, а саме 243,60 грн. судового збору.
На підставі ст.ст.15, 16, 253, 255, 328 ЦК України, ст.109 Житлового кодексу Української РСР, ст.40 Закону України «Про іпотеку», ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та керуючись ст.ст.3, 4, 10, 57-60, 88, 128, 212, 215-218, 224-226 ЦПК України, с у д, -
позов задоволити частково.
Усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1 щодо квартири АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 з цієї квартири.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 243,60 грн. судового збору з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Головуючий