Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц778/1983/14 Головуючий у 1 інстанції: Ярошенко А.Г. Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.
03 липня 2014 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:
головуючого Савченко О.В.,
суддів Стрелець Л.Г.,
Каракуша К.В.
при секретарі: Хомяк К. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника адвоката ОСОБА_4, заяву ОСОБА_5 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про захист прав споживачів фінансових послуг,
У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом ПАТ КБ «Надра» про захист прав споживачів фінансових послуг.
В обґрунтування позову зазначав, що між ним та ПАТ КБ «Надра» був укладений кредитний договір № 6/2007/2947Фжр від 15.11.2007 р. на умовах якого ОСОБА_3 фактично отримав грошові кошти у сумі 75 697,89 доларів США на придбання у власність квартири.
Зазначав, що при укладенні кредитного договору не були додержані вимоги чинного законодавства, а саме: не зазначено інформації вказаної у п. 3.3 Постанови НБУ від 10.05.2007 р. № 168 «Про затвердження Пра вил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та су купну вартість кредиту», не зазначено процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту.
Крім того, не було зазначено детального розпису сукуп ної вартості кредиту, дати видачі кредиту, відсутній графік платежів, який є обов'язковим відповідно до п. 3.2 Постанови НБУ від 10.05.2007 р. № 168.
Посилаючись на вказані обставини, просив визнати недійсним кредитний договір № 6/2007/2947Фжр від 15.11.2007 року.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права та процесуального права, тому просить його скасувати.
ОСОБА_5 в порядку ст. 299 ЦПК України подала заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_3, зазначала, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила змінити мотивувальну частину рішення 13.03.2014 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд повинен розглядати справу протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст.303-1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.
Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, згідно вимог ч. 2 ст.305 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Справа в провадженні апеляційного суду знаходиться з березня 2014 року, неодноразово призначалась до розгляду, але відкладалась у зв'язку з неявкою позивачів, та їх представника.
В судове засідання 03.07.2014 року апелянти та їх представник не з"явились. Представником ОСОБА_4 02.07.2014 року надано до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що вона зайнята в іншому судовому засіданні, яке відбудеться в Бердянському міськрайонному суду Запорізької області , апелянти ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в судове засідання вдруге не з"явились, причини своєї неявки суду не повідомили.
Оскільки, визначений ст. 303-1 ЦПК України двохмісячний строк вирішення спору закінчився, та враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення ОСОБА_5, ОСОБА_3 та їх представника ОСОБА_4 про час та місце проведення судового засідання по розгляду їх апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за відсутності апелянтів та їх представника з урахуванням, того що вони вдруге не з"явилися в судове засідання.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ "Надра " про визнання недійсним кредитного договору суд першої інстанції керуючись ст.ст. 203,215 ЦК України виходив з безпідставності позовних вимог про визнання кредитного договору № 16/2007/2947 ФЖР від 15.11.2007 року недійсним, оскільки ОСОБА_3 не був позбавлений можливості вступити у договірні відносини на будь-яких умовах, волевиявлення було вільним та відповідало його внутрішній волі і в момент укладення договору вимоги ст. 203 ЦК України були додержані .
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, на які посилалися сторони, дослідив надані ними докази і відповідно їх оцінив, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу та правильно вирішив спір.
Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для визнання кредитного договору, що укладений 15.11.2007 року, позивач визначив ненадання йому інформації перед укладенням кредитного договору, в результаті чого він не мав можливості зробити вибір при укладенні кредитного договору, відсутність в договорі детального розпису загальної вартості кредиту і всіх його складових
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для визнання кредитного договору недійсним, що передбачені ст. 215 ЦК України.
За нормами ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору полягає у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини.
Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб і відповідати їхній внутрішній волі.
Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч.1 ст.638, 1064 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Згідно із п. 2 ч. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача.
Матеріалами справи підтверджується, що умови кредитного договору були погоджені сторонами та затверджені їх підписами під договором. Сторони своїм вільним волевиявленням визначили умови кредитного договору. Зокрема, в заяві ОСОБА_3 на отримання кредиту, останній підтвердив те, що умови кредитного договору та інша необхідна інформація повідомлені йому письмово перед укладенням договору.
Своїм підписом ОСОБА_3 підтвердив факт надання йому повної інформації про умови договору, а саме: мету, відповідно до якої кредит може бути використаний, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути наданий, витрати на страхування, строк, на який кредит може бути отриманий, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їхню частоту та об'єми, можливість дострокового повернення кредиту та його умови.
Підпис позивача в договорі кредиту є підтвердженням факту надання йому банком повної інформації про умови кредитування та його погодження з цими умовами.
Отже позивач до підписання договору, мав можливість ознайомитися з його умовами та не погодитись чи відмовитись від укладання договору, проте договір був підписаний та виконувався сторонами.
Позивачем ОСОБА_3 не надано жодного підтвердження факту того, що при укладенні кредитного договору банком не була надана йому необхідна інформація.
Доводи апелянтів щодо неправильної оцінки судом зібраних у справі доказів та невідповідність покладених в основу рішення висновків суду фактичним обставинам справи, позбавлені правового обґрунтування і не були підтверджені при розгляді справи судом апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності судового рішення першої інстанції вимогам ст.. 10,11,212-215 ЦПК України, зокрема не викладення в описовій та мотивувальній частинах рішення підстав позовних вимог, пояснень сторін, не зазначення доказів які досліджувалися у судовому засіданні, не наведення даних про встановлення судом обставин, що мали значення для справи, оцінки доказів, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки порушення норм процесуального права, згідно до положень ч.3 ст.309 ЦПК України можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи. Порушення, на які посилається апелянт не призвели до неправильного вирішення справи.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Отже за таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає, тому відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника адвоката ОСОБА_4 та заяву ОСОБА_5 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2014 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: