09 липня 2014 року Справа № 115261/12
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про нарахування та стягнення підвищення до пенсії,-
21.09.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про виплату державної допомоги дитині війни в межах 6-ти місячного строку звернення до суду, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 21 березня 2011 року по 22 липня 2011 року включно, з врахуванням раніше виплачених сум за вказаний період. В решті позову відмовлено. Постанова звернена до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Позивач є дитиною війни і знаходиться на обліку у відповідача.
Відповідно до довідки пенсійного органу від 21.09.2011р., на виконання рішення суду, позивачу виплачувалось підвищення до пенсії за період з 24.09.2010р. по 19.04.2011р., тому провадження в частині позовних вимог за період з 21.03.2011р. по 19.04.2011р. слід закрити, відповідно до п.4 ч.1 ст.157 КАС України.
Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 20 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року включно, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами.
Пунктом 7 частини першої Закону України від 14 червня 2011 року № 3491 - VI «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Таким чином визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України. На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Отже, нарахування та виплата за період до 23 липня 2011 року дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а після 23 липня 2011 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 160, 195, ст. 196, ч.1 ст.197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі задовольнити частково.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2011 року по адміністративній справі № 2а-22710/11 - скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Провадження в частині вимог за період з 21.03.2011р. по 19.04.2011р. - закрити.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі Тернопільської області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі Тернопільської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 20.04.2011р. по 22.07.2011р. включно, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Звернути зазначену постанову до негайного виконання - у межах суми стягнення за один місяць.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.П.Кушнерик
Судді О.І. Мікула
А.Р.Курилець