печерський районний суд міста києва
Справа № 1-511/11
14 липня 2014 року
Печерський районний суд м. Києва у складі трьох професійних суддів:
головуючого -судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
представників цивільних позивачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
засудженого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві провадження за заявою засудженого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року щодо нього, -
Вироком Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України, та засуджено до покарання:
- за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, без конфіскації особистого майна, з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків на установах, підприємствах, організаціях всіх форм власності строком на 3 (три) роки та з позбавленням 13 рангу державного службовця та спеціального звання «майор міліції»;
- за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9 призначено остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків на установах, підприємствах організаціях всіх форм власності, строком на 3 (три) роки та з позбавленням 13 рангу державного службовця та спеціального звання «майор міліції».
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі - з випробовуванням - з іспитовим строком на 3 (три) роки., з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за сукупністю злочинів передбачених ч. 3 ст. 365 КК України (в редакції до набрання чинності Законом № 3207-VІ від 07.04.2011), ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням положень ст.ст. 69,70 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків на установах, підприємствах, організаціях всіх форм власності строком на 3 (три) роки, з конфіскацією всього особисто належного йому майна, та з позбавленням 1 рангу державного службовця.
Вирок набрав законної сили та був звернутий до виконання.
22 квітня 2014 року засуджений ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з заявою про перегляд вищезазначеного вироку за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що рішенням Європейського суду з прав людини від 03 липня 2012 року по справі «Луценко Ю.В. проти України» встановлено, що в ході досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи № 1-511/11, в якій він був підсудним наряду з ОСОБА_10 , мало місце порушення статті 18 Конвенції з прав захисту людини і основоположних свобод, пов'язане зі статтею 5 Конвенції.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2014 року вироки Печерського районного суду м. Києва у справі №1-511/11 від 27.02.2012 та у справі від 1-75/12 від 17.08.2012 відносно ОСОБА_10 скасовано та відповідно до ст.ст. 1, 2, 3, 4 Закону України «Про реабілітацію осіб на виконання рішень Європейського суду з прав людини», ОСОБА_10 вважається реабілітованим та автоматично поновленим в усіх правах з моменту набрання чинності Законом, тобто з 04.03.2014.
Перебіг подій, викладений Печерським районним судом м. Києва у вироку від 27.02.2012 свідчить, що дії всіх засуджених цим вироком осіб, є тісно пов'язаними між собою, а відтак скасування вироків Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2012 у справі №1-511/11 та від 17.08.2012 у справі № 1-75/12 відносно ОСОБА_10 та його реабілітація тягне за собою необхідність скасування вироку Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2012 в частині засудження ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 191 КК України.
Окрім того, за фактом порушення статті 18 Конвенції у кримінальних справах № 1-511/11 та 1-75/12, відносно слідчого ОСОБА_11 , першого заступника Генерального прокурора України ОСОБА_12 , суддів Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ряду суддів Апеляційного суду м. Києва здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42012000000000266 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 374, ч. 2 ст. 375 КК України, що за переконанням заявника також є самостійною нововиявленою обставиною, яка тягне за собою необхідність перегляду вироку Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року.
Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_9 просить скасувати вирок Печерського районного суду м. Києва у справі № 1-511/11 від 27.02.2012 в частині засудження його за вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України, та в межах пред'явленого йому обвинувачення ухвалити виправдувальний вирок.
Захисник ОСОБА_8 та заявник ОСОБА_9 внесену заяву про перегляд вироку щодо останнього від 27.02.2012р. за ново виявленими обставинами в судовому засіданні підтримали і просили задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 , якому доручено представництво сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні по розгляду вказаної заяви, заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_9 , посилаючись на відсутність у останнього доказів на підтвердження існування нововиявлених обставин, які би в силу ст. 459 КПК України слугували підставою для скасування обвинувального вироку щодо ОСОБА_9 .
Представники цивільних позивачів ОСОБА_6 (МВС України) та ОСОБА_7 (Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві) у вирішенні заяви поклались на розсуд суду.
Колегія суддів, заслухавши позицію сторін кримінального провадження, вивчивши заяву та долучені до неї документи, матеріали кримінальної справи №1-511/11, приходить до наступного висновку.
Форма та основні елементи змісту заяви про перегляд судового рішення за нововияленими обставинами визначені ст. 462 КК України. У заяві, зокрема, мають бути зазначені конкретні нововиявлені обставини, тобто обставини, що відповідно до ч. 2 ст. 459 КПК України могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.
Нововиявлені обставини, як підстава для перегляду судового рішення, що набрало законної сили, характеризуються такими ознаками: їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх суттєве значення для справи; їх наявність в об'єктивній дійсності до постановлення вироку; неможливість урахування під час провадження в справі та постановлення вироку в зв'язку з невідомістю їх суду; їх відкриття тільки після набрання вироком суду законної сили; їх спеціальне розслідування прокурором, або, за його дорученням, слідчим.
Частина 2 статті 459 КПК України містить вичерпний перелік обставин, які можуть бути визнані нововиявленими, а саме:
1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;
2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;
5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
При цьому, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 459 КПК України, обставини, передбачені пунктам 2 частини другої цієї статті, а саме зловживання слідчого, прокурора чи суду під час кримінального провадження, повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості ухвалення вироку - підтвердженні матеріалами розслідування.
Заява ОСОБА_9 не містить і колегією суддів при її розгляді не встановлено обставин, які би були нововиявленими в розумінні положень ч. 2 ст. 459 КПК України та тягли за собою скасування вироку Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2012 в частині засудження заявника.
З приводу стверджуваних ОСОБА_9 підстав для перегляду вироку щодо нього у зв'язку з винесенням Європейським судом з прав людини рішення від 03.07.2012 у справі «Луценко проти України», суд вважає доцільним зазначити наступне.
З тексту означеного рішення Європейського суду з прав людини слідує, що суд зробив висновок про порушення відносно ОСОБА_10 пункт 1 статті 5 Конвенції у зв'язку із затриманням заявника; пункт 1 статті 5 Конвенції у зв'язку з подальшим триманням заявника під вартою; пункт 2 статті 5 Конвенції у зв'язку з неінформуванням заявника про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього; пункт 3 статті 5 Конвенції щодо права заявника «негайно постати перед суддею» після його затримання; пункт 3 статті 5 Конвенції щодо тримання заявника під вартою; пункт 4 статті 5 Конвенції щодо позбавлення права ініціювати провадження, в ході якого б суд без зволікання встановив законність затримання і прийняв рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним; порушення статті 18 Конвенції у поєднанні зі статтею 5 Конвенції.
Відповідно до положень глави 3 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” констатоване Судом порушення Конвенції може бути виконано шляхом виплати грошової компенсації, вжиття індивідуальних та/або загальних заходів. За статтею 10 цього Закону додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції; б) інші заходи, передбачені у рішенні суду. Відновлення попереднього юридичного стану заявника здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.
В дійсності, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2014 року вироки Печерського районного суду м. Києва у справі №1-511/11 від 27.02.12р. відносно ОСОБА_10 за ч.5 ст.191, ч.3 ст. 365 КК України та у справі 1-75/12 від 17.08.2012 відносно ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 367 КК України скасовано та відповідно до ст.ст. 1, 2, 3, 4 Закону України «Про реабілітацію осіб на виконання рішень Європейського суду з прав людини», ОСОБА_10 вважається реабілітованим та автоматично поновленим в усіх правах з моменту набрання чинності Законом, а саме з 04.03.2014.
Між тим, колегії суддів не представлено даних, які би свідчили про те, що у зв'язку з ухваленням Європейським судом з прав людини рішення від 03.07.2012 у справі «Луценко проти України» відносно останнього судом було ухвалено виправдувальний вирок за відсутністю події злочину або складу інкримінованих злочинів.
Твердження ОСОБА_9 в поданій заяві, що в кримінальному праві України реабілітація особи, що мало місце відносно засудженого ОСОБА_10 , настає виключно в результаті її виправдання або закриття справи за відсутності події або складу злочину є суб'єктивним тлумаченням норм діючого законодавства та власною інтерпретацією ухвалених у справі судових рішень, оскільки не узгоджується з вимогами ст. 384 КПК України та ч. 1 ст. 373 КПК України, якими передбачений вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження чи постановлення виправдувального вироку.
Більше того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.07.2012 у справі «Луценко проти України» не констатував порушень прав і свобод заявника, гарантованих Конвенцією та відповідними Протоколами, при притягненні ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності, а також вирішенні національними судами кримінальної справи відносно нього.
З приводу доводів клопотання, що за фактом порушення статті 18 Конвенції у кримінальних справах № 1-511/11 та 1-75/12, відносно слідчого ОСОБА_11 , першого заступника Генерального прокурора України ОСОБА_12 , суддів Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ряду суддів Апеляційного суду м. Києва здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42012000000000266 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 374, ч. 2 ст. 375 КК України, то колегія суддів вважає доцільним лише зазначити, що сам по собі факт проведення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, за відсутності обвинувального вироку суду, не є нововиявленою обставиною і не може слугувати підставою для скасування оскаржуваного вироку. Обвинувального вироку суду, який би встановлював винуватість слідчого ОСОБА_11 , першого заступника Генерального прокурора України ОСОБА_12 , суддів Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ряду суддів Апеляційного суду м. Києва, в штучному створенні доказів чи зловживанні своїми повноваженнями при розгляді кримінальної справи відносно ОСОБА_9 , стороною захисту при розгляді даного клопотання колегії суддів не представлено.
Зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_9 та скасування вироку Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2012 в частині його засудження за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України.
Між тим, суд вважає доцільним роз'яснити заявнику, що у відповідності до вимог ч. 4 ст. 461 КПК України, за наявності обставин, які підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого кримінального правопорушення, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами строками не обмежено, а відтак він не позбавлений можливості повторно звернутися до суду з аналогічною заявою при наявності обставин, визначених ч. 2 ст. 459 КПК України.
Керуючись ст.ст. 459, 460, 461, 462, 463, 464 КПК України, суд -
Заяву ОСОБА_9 від 17.04.2014 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року у кримінальній справі відносно нього за ч. 5 ст. 191 КК, ч. 3 ст. 358 України, - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 7 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
І ОСОБА_16