Справа № 752/12875/13-а
Провадження № 2-а/752/195/14
17.06.2014 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.,
з участю секретаря - Овдій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахування та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов»язання вчинити дії,-
позивач звернулась до суду 16.07.2013 р. з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, відповідно до якого, з врахуванням заяви про уточнення вимог, просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідачів та зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації і Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити заборгованість по одноразовій компенсації, як інваліду 1 групи, в розмірі 57,5 розмірів мінімальних заробітних плат з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 1 групи і відповідно до положень ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання одноразової компенсації як інвалід 1 групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 60 мінімальних заробітних плат. Зазначені виплати повинні були бути проведені протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
В березні 2001 р. вона отримала одноразову компенсацію в сумі 284,40 гривень, як інвалід 2 групи, а з 02.04.2012 р. в зв»язку з встановленням їй 1 групи інвалідності, відповідач повинен був нарахувати і виплатити різницю між виплаченим розміром компенсації, як інваліду 2 групи, та розміром компенсації, яку вона має право отримати як інвалід 1 групи.
Позивач посилається на те, що загальний розмір недоплаченої одноразової компенсації, з врахуванням виплаченої суми, становить 57,5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Представник позивача в судове засідання не з»явився, надіславши клопотання про розгляд справи у відсутність позивача та її представника.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації подав клопотання про розгляд справи у його відсутність та надав суду письмові заперечення проти заявлених вимог.
Представник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в судове засідання не з»явився, про місце і час судового розгляду повідомлявся судом належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 1, інвалідом 1 групи, а тому на неї розповсюджуються соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації з 01.07.2000 р., з 01.04.2012 р. позивач перебуває на обліку як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1 інвалід 1 групи. .
Відповідно до ст.48 зазначеного Закону позивач має право на отримання одноразової компенсації, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до довідки Медико-соціальної експертної комісії з 26.03.2012 р. позивачу була встановлена 1 група інвалідності, в зв»язку з захворюванням, пов»язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
31.12.1996 р. був прийнятий наказ Міністерства з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 28 «Про затвердження Положення про порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям за втрату годувальника», який регламентував порядок отримання компенсації на момент, коли позивач набула право на її отримання (наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи N 444 від 25.06.2007 р.).
Згідно з даним порядком виплата одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров»ю, виплачувалась протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого відповідними органами, які проводять ці виплати.
Судом встановлено, що відповідно до матеріалів особової справи позивача, яка знаходиться в Управлінні праці та соціального захисту населення Голосіївського району, в березні 2001 р. позивачу було проведено нарахування та виплату одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров»ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліду 2 групи в розмірі 284,40 гривень.
Розмір компенсації був визначений на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
19.04.2012 р. на підставі заяви позивача після встановлення їй 1 групи інвалідності, Управлінням праці та соціального захисту населення проведено нарахування різниці одноразової компенсації за шкоду здоров»ю в розмірі 94, 90 гривень, виходячи з розміру компенсації, визначеного постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік» встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України.
Зазначені норми Закону не визнані неконституційними і прийняті пізніше ніж Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р., яка встановлює розмір і порядок компенсаційних виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на день здійснення позивачу виплати,19.04.2012 р. була чинною.
Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, зважаючи на те, що в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про порушення права позивача з боку відповідачів в частині нарахування і виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідачів протиправною та зобов»язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити одноразову компенсацію як інваліду 1 групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 57,5 мінімальних заробітних плат не підлягають задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст.94 КАС України.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 8, 9, 17, 71, 72, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахування та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов»язання вчинити дії - відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, встановленого цим Кодексом.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту проголошення рішення суду до Київського апеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд м.Києва.
Суддя