Справа № 265/4290/14-а
Провадження № 2-а/265/228/14
14 липня 2014 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді - Козлова Д. О.,
при секретарі - Скоробогатько Г. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання зробити нарахування та виплату доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2014 року, -
Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання зробити нарахування та виплати доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2014 року. В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказувала на те, що вона віднесена до категорії дітей війни, тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона має право у 2014 році на доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Натомість доплати до пенсії нараховувались та сплачувались відповідачем не у належному розмірі, чим були порушені її права. На підставі переліченого просила визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його зробити нарахування та провести виплату доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2014 року.
Позивачка надала суду заяву з проханням вирішити спір у її відсутність, підтримуючи позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.
Згідно наданих суду письмових заперечень представники відповідача, не визнаючи поданий до них позов, посилались на те, що позивачка дійсно перебуває на обліку у відповідача, отримуючи пенсію за віком з 5 серпня 1999 року та з 1 січня 2008 року надбавку, як дитина війни. Враховуючи, що Кабінет Міністрів України визначає розмір соціальної доплати, передбачений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в межах фінансових ресурсів на 2014 бюджетний рік в розмірі 7% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, то підстав для підвищення пенсії позивачці немає. На підтвердження наведених доводів також посилались на внесені 27 березня 2014 року до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» зміни, що набули чинності з 3 квітня 2014 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного вмотивування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України, яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Суд встановив розглядом справи, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії дітей війни та знаходиться на обліку в УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області, як така, що отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення позивачки.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
За положеннями ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 28 грудня 2007 року на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України») дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було змінено редакцію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Внаслідок цього була відновлена редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.
На підставі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було визначено жодних обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України у відновленій рішенням Конституційного Суду України редакції.
Посилання представників відповідача на рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року суд відхиляє, бо вони є безпідставними, оскільки Законом України Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було надано повноважень Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету на 2014 рік.
Також суд відхиляє посилання представників відповідача на Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 27 березня 2014 року, який набув чинності 3 квітня 2014 року, яким було внесено зміни до п. 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», на підставі чого Кабінету Міністрів України було надано повноваження вносити пропозиції щодо підвищення соціальних стандартів та їх фінансового забезпечення та вносити пропозиції щодо відновлення обсягів видатків на виконання першочергових соціальних та економічних програм, оскільки зазначеними змінами не було врегульовано питання можливості змінювати державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд зазначає, що за п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» було встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», провадиться у розмірі 66,43 грн.
На підставі наведеного суд відхиляє посилання представників відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», бо вищу юридичну силу над підзаконними актами, яким є зазначена Постанова КМУ № 1381, мають закони, яким є Закон України «Про соціальний захист дітей війни», до статті 6 якого не вносились зміни іншими законами України щодо зменшення дітям війни підвищення виплати пенсії.
Таким чином при визначенні розміру доплати до пенсії дитині війни слід керуватися розміром надбавки, визначеним у чинній редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого розмір пенсії позивачці з 1 січня 2014 року повинен підвищуватись на 30 % від мінімальної пенсії за віком.
На час виникнення спірних правовідносин, розмір мінімальної пенсії за віком був визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює розміру, визначеного законом, прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.
За ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується, крім іншого, для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» було встановлено на 2014 рік прожитковий мінімум в розрахунку на місяць на особу, що втратила працездатність, в сумі 949 грн.
Таким чином 30% від прожиткового мінімуму на особу, що втратила працездатність, становить у 2014 році 284,70 грн.
Враховуючи, що фактично позивачка отримує підвищення до пенсії у розмірі, визначеному п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», що становить 66,43 грн., замість розміру, визначеного ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то суд вважає встановленим, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі викладеного вмотивування шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача із зобов'язанням УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя провести позивачці нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством розміру прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Суд також зауважує, що пенсія є періодичним щомісячним платежем, яку позивачка за січень 2014 року отримує у наступному місяці, тому про порушення її прав, як дитини війни, у 2014 році, позивачка дізналась в лютому 2014 року. Таким чином строки на звернення до суду із вказаним позовом позивачкою не були пропущені.
При цьому суд зазначає, що у заявлених позовних вимогам не обмежено кінцевим строком поновлення порушених прав позивачки, внаслідок чого суд вважає за необхідне поновити порушене право на пенсійне забезпечення останньої, починаючи з 1 січня 2014 року по момент ухвалення судового рішення по справі, оскільки вирішувати наперед правовідносини, які ще не стали спірними, суд немає підстав.
Згідно до ст. 94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі зазначеного з державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір на користь позивачки у розмірі 73,08 грн., сплачений нею при поданні позову до суду.
Керуючись ст. ст. 8-11, 17, 18, 71, 86, 94, 159-167 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання зробити нарахування та виплату доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2014, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 1 січня 2014 року по 14 липня 2014 року включно, з відрахуванням фактично проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованої в АДРЕСА_1, з державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 73,08 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а особами що не були присутні при проголошенні - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя