Справа № 203/3054/14-а
Провадження № 2-а/0203/129/2014
25.06.2014 Кіровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Маймур Ф.Ф.,
при секретарі - Авраменко А.М.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Берелет І.В.,
представника відповідача - Гавричкова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, -
07 травня 2014 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що 20 вересня 2011 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська винесено постанову, якою задоволено адміністративний позову позивача та зобов'язано УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська провести перерахунок і здійснити виплату позивачу пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з певний період. 15 травня 2012 року позивачу видано виконавчий лист на вказану постанову суду, який вона направила до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області для примусового виконання, однак 25 грудня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу із посиланням на те, що зазначена категорія виконавчих документів виконується виключно органами казначейства. 21 січня 2014 року позивач звернулась до управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області із вказаним виконавчим листом суду, однак 03 лютого 2014 року такий виконавчий лист також було повернуто позивачу із посиланням на неможливість його виконання внаслідок відсутності в територіальному органі казначейства рахунків пенсійного фонду, з яких можливо було б списати кошти за виконавчим листом. Вказуючи, що відповідачі порушують її права на отримання надбавки до пенсії та не виконують рішення суду в порушення вимог законодавства, позивач просила суд визнати незаконними дії відповідачів із невиконання виконавчого листа суду від 15 травня 2012 року, а також зобов'язати відповідачів виконати постанову суду від 20 вересня 2011 року та сплатити позивачу кошти у відповідності до згаданого виконавчого листа суду.
В судовому засіданні позивач, її представник позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити, пославшись при цьому, що для них не має значення хто саме із відповідачів буде виконувати постанову суду та виданий на її виконання виконавчий лист.
Представник Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області проти задоволення позову в частині вимог до його довірителя заперечував, надав суду письмові заперечення, в яких послався на те, що територіальний орган казначейства не має можливості виконати постанову суду та виконавчий лист внаслідок відсутності відкритих рахунків на ім'я боржника за вказаним судовим документом. Натомість судове рішення підлягає виконанню саме державною виконавчою службою відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». (а.с.27-30)
Представник другого відповідача - Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області також заперечував проти задоволення позову, мотивуючи свою правову позицію тим, що згідно Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі документи суду, за якими боржником є державний орган, виконують виключно органи казначейства.
Вислухавши пояснення учасників розгляду справи та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 20 вересня 2011 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за наслідками розгляду адміністративної справи №2а-2232/2011 було винесено постанову, якою частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1, зокрема зобов'язано УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська провести перерахунок та здійснити виплату позивачу пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 08 грудня 2010 року по 08 червня 2011 року з урахуванням виплаченої за цей період надбавки. Дана постанова набрала законної сили 06 березня 2012 року. (а.с.13-16)
15 травня 2012 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська на вказану постанову було видано виконавчий лист, який позивачем було пред'явлено для примусового виконання до державної виконавчої служби, однак постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області від 13 вересня 2012 року вказаний виконавчий лист було повернуто стягувачеві (а.с.12, 20).
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2012 року, винесеною по справі №0418/6968/2012 за скаргою ОСОБА_1, вказана вище постанова державного виконавця була скасована (а.с.20).
В зв'язку із викладеним 15 липня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області своєю постановою відкрито виконавче провадження ВП №38835991 з примусового виконання виконавчого листа Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2012 року №2а-2232/11. В ході здійснення виконавчого провадження боржником - УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська частково виконано вимоги вказаного виконавчого листа, а саме здійснено перерахунок пенсії позивачу із визначенням розміру не недоплаченого підвищення пенсії - 1064,16 гривень, після чого державним виконавець звернувся до суду із поданням про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. (а.с.43-55)
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2013 року вказане вище подання державного виконавця задоволено та змінено спосіб та порядок виконання постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2011 року по справі №2а-2232/2011 із «Зобов'язати УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 08 грудня 2010 року по 08 червня 2011 року з урахуванням виплаченої за цей період надбавки» на «Стягнути з УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 підвищенням до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 08 грудня 2010 року по 08 червня 2011 року з урахуванням виплаченої за цей період надбавки в сумі 1064,16 гривень». (а.с.17-19, 56-59)
25 грудня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області Сивокозовим О.М. за виконавчим провадженням ВП №38835991 винесено постанову, якою стягувачу ОСОБА_1 повернуто виконавчий документ - виконавчий лист Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2012 року №2а-2232/11 згідно п.9 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» з тієї підстави, що 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно якого стягнення коштів за виконавчим документом суду, боржником за яким є орган держави, здійснюється саме органами Державного казначейства України. Дана постанова була надіслана державним виконавцем позивачу у даній справі та відповідачу - Управлінню Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (а.с.10-11, 60-62).
Також судом встановлено, що 21 січня 2014 року позивач звернулась до Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області із відповідною заявою з проханням прийняти до виконання виконавчий лист суду від 15 травня 2012 року №2а-2232/2011 задля примусового стягнення з УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська коштів, розмір яких визначений в ухвалі Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2013 року по справі №2а-2232/2011. Однак, листом від 03 лютого 2014 року за №03-34/137 вказаний відповідач повернув позивачу подані неї документи і повідомив про те, що виконавчий лист суду не підлягає виконанню органом казначейства. (а.с.8-9)
Крім того, як встановлено судом у відповідності до ст.ст.69-72 КАС України з пояснень представника відповідача Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області та не спростовувалось ні іншими учасниками розгляду справи, ні матеріалами адміністративної справи, на ім'я УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська у вказаного відповідача до 01 жовтня 2013 року було відкрито лише рахунки групи 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхуванням», а з 01 жовтня 2013 року групу рахунків 3719 адмініструє не казначейство, а Міністерство доходів та зборів України, тобто з 01 жовтня 2013 року у згаданого відповідача рахунки, відкриті на ім'я УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, не обліковуються.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані положеннями Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМУ від 03 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок), Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011 (далі - Положення).
Так, відповідно до ст.ст.2, 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, а здійснюється державними виконавцями. Примусовому виконанню державною виконавчою службою підлягають виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.
Згідно ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Такі органи не є органами примусового виконання.
Положеннями ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.
За змістом п.2 Прикінцевих та перехідних положень та ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є органи державної влади, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом (набрав чинності 01 січня 2013 року), подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо ж вказані рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Нормою ст.47 ч.1 п.9 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
За змістом ст.37 ч.1 п.18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.4 ч.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», п.1 Положення Державна казначейська служба України, п.2, 7 Порядку у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, зокрема передбачених зокрема ст.47 ч.1 п.9 Закону України «Про виконавче провадження», керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Казначейству (Державній казначейській службі України) протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження. У даному випадку виконавче провадження зупиняється державним виконавцем.
Згідно п.47 Порядку безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.
Пунктом 2 Порядку визначено, що боржники в розумінні порядку виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.
Відповідно до п.24 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Положеннями ст.76 ч.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку.
За змістом ст.ст.11, 20, 52, 65, 68 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наділений повноваженнями зі звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках боржника, відкритих у банківських установах.
Відповідно до п.9 Порядку орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства, а також за інших передбачених законом випадках.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного. Так, приймаючи до уваги, що постанова Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, якою вирішений спір по адміністративній справі №2а-2232/11, ухвалена та набрала законної сили до 01 січня 2013 року, на виконання такої постанови виконавчий лист було також видано до набрання законної сили Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а ухвала суду від 02 грудня 2013 року тільки змінює спосіб виконання постанови суду, відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону примусове виконання виконавчого листа від 15 травня 2012 року, виданого на постанову суду від 20 вересня 2011 року, мало здійснюватися саме державною виконавчою службою України, а не управлінням державної казначейської служби. Крім того, при наявності підстав для повернення виконавчого документу стягувачеві, зокрема передбачених п.2-4, 9 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», тобто тих, державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області мав зупини виконавче провадження та передати оригінал виконавчого листа з певним пакетом документів центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, - Державній казначейській службі України, яка б вже здійснювала за таким виконавчим листом безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів. Натомість державним виконавцем 25 грудня 2013 року винесено постанову за ВП №38835991, якою повернуто позивачеві виконавчий лист суду від 15 травня 2012 року. При цьому, в ході здійснення виконавчого провадження державний виконавець не скористався наявними у нього повноваженнями на звернення стягнення на грошові кошти, що знаходились на банківських рахунках боржника - УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська. За таких обставин, враховуючи, що вказана постанова державного виконавця від 25 грудня 2013 року не може залишатись в силі, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача в тій частині, що пред'явлені до відповідача Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, а також на підставі ст.11 ч.2 КАС України скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області від 25 грудня 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчим провадженням ВП №38835991.
Разом з тим, решта позовних вимог, пред'явлених до іншого відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, задоволенню не підлягає внаслідок відсутності в діях такого відповідача порушень законодавства. Свою правову позицію суд мотивує тим, що за змістом наведених вище положень законодавства можливість виконання територіальними органами казначейської служби виконавчих документів суду, за якими боржником є державний орган - УПФ України, його територіальні органи, фактично постановлена в залежність від наявності у такого казначейського органу відкритих на ім'я пенсійного фонду рахунків, тільки з яких орган казначейства і має право списувати на користь стягувача кошти за судовим рішенням. Оскільки ж, як встановлено в судовому засіданні, станом на час звернення позивача у 2014 році до Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області вказаний відповідач не мав і не має дотепер відкритих на ім'я УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська казначейських рахунків, з яких міг би здійснити безспірне списання коштів, а чинним законодавством не передбачено повноважень органу казначейства, на відміну від державної виконавчої служби, на здійснення списання коштів з рахунків боржника, відкритих в банківських установах, суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність повернення 03 лютого 2014 року Управлінням Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області виконавчого листа позивачеві разом з іншими поданими останньою документами. При цьому суд не вбачає в діянні такого відповідача порушень п.33 Порядку, оскільки вимоги цього пункту даний відповідача за змістом п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» має виконувати, якщо виконавчий лист суду підлягає виконанню саме органами казначейства.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, враховуючи положення ст.94 КАС України та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з державного бюджету на користь позивача сплачений останньою при зверненні судовий збір в розмірі 73,08 гривень (а.с.1).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 3, 11, 17, 20, 37, 47, 52, 65, 68 Законом України «Про виконавче провадження», ст.76 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.2-4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», п.2, 4, 7, 9, 24, 47 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2011 року №845, п.1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, ст.ст.11, 69-72, 79, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -
Визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Сивокозова О.М. з повернення стягувачу виконавчого документу - виконавчого листа №2-а-2232/11, виданого Кіровським районним судом м. Дніпропетровська 15 травня 2012 року на постанову суду від 20 вересня 2011 року по адміністративній справі №2а-2232/2011, скасувавши постанову вказаного старшого державного виконавця від 25 грудня 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчим провадженням ВП №38835991.
Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області виконати вимоги виконавчого документу - виконавчого листа №2-а-2232/11, виданого Кіровським районним судом м. Дніпропетровська 15 травня 2012 року на постанову суду від 20 вересня 2011 року по адміністративній справі №2а-2232/2011, у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845.
ОСОБА_1 у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
У рахунок відшкодування судових витрат стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) 73,08 гривень.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.
Постанову суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська до Адміністративного Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Адміністративного Апеляційного суду Дніпропетровської області.
Апеляційна скарга на постанову суду, прийняту згідно зі ст.160 ч.3 КАС України та/або в порядку письмового провадження, може бути подана протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Ф.Ф. Маймур