Справа № 460/1920/13-ц
Провадження №2/460/148/14
08.07.2014 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Варениця В.С.
з участю секретаря Мельник Є.Є.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Яворові
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3
до Старичівської сільської ради та ОСОБА_5
про визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку та визнання недійсним рішення,-
27.05.2013 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовною заявою, в якій просять постановити рішення, яким визнати недійсним рішення Старичівської сільської ради №35 від 24.01.2011 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо підготовки та видачі державного акту на право власності на землю для обслуговування будинку, господарських будівель і споруд», а також визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 4625888500:03:001:0126 площею 0,1600 га за адресою АДРЕСА_3 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд серії ЯЛ №662461, який був зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Яворівському районі 19.04.2011 року за №462580001000481. Позовні вимоги мотивовано тим, що вони проживають за адресою АДРЕСА_3, де в 2000 році ОСОБА_3 зі своїм чоловіком ОСОБА_6 розпочали будівництво без проектно-дозвільної документації нового житлового будинку, який було побудовано до кінця літа 2008 року, а старий будинок було розібрано. Під час оформлення документації на побудований житловий будинок позивачі дізналися, що рішенням Старичівської сільської ради №35 від 24.01.2011 року було затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,1600 га, на якій позивачами було побудовано новий житловий будинок. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 і згідно заповіту все своє майно заповів відповідачу ОСОБА_5 Оскаржуваним рішенням сільської ради порушено права позивачів, які являлися постійними та законними землекористувачами і використовували земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель. ОСОБА_7 в АДРЕСА_4 не проживав, а був зареєстрований і проживав в АДРЕСА_2. Позивачі, які збудували на спірній земельній ділянці житловий будинок, не можуть оформити право власності на збудований будинок та земельну ділянку, оскільки дана земельна ділянка була незаконно передана у власність ОСОБА_7
Під час судового розгляду позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Додатково позивачі, зокрема ОСОБА_3, пояснила, що її сім'я, як і сім'я її чоловіка ОСОБА_6 після війни були незаконно вивезені, в подальшому реабілітовані та після закінчення заслання стали проживати в Казахстані. Після її одруження з ОСОБА_6 вони приїхали 01.08.1978 року в АДРЕСА_4, де стали проживати в старому будинку сім'ї чоловіка, де з ними проживав брат чоловіка ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7. В цьому будинку в них народилося двоє доньок: позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4. По місцю
2
роботи чоловіка на Яворівському ВО «Сірка» їм в 1987 році було виділено квартиру в АДРЕСА_1, де вони прописалася, але продовжували доглядати за господарством в с.Старичі. Також в 1982 році на Україну повернувся батько чоловіка ОСОБА_7 з дружиною та сином ОСОБА_15, яким було надано квартиру в АДРЕСА_2. Так як брат чоловіка ОСОБА_8, який був прописаний в с.Старичі і за яким вона з чоловіком доглядали, помер ІНФОРМАЦІЯ_7, старий будинок ставав непридатним до проживання, то вона з чоловіком ОСОБА_6 вирішили в 1998 році розпочати будівництво нового житлового будинку. Тоді в старому будинку 25.09.1998 року прописалася вона, а пізніше дочка ОСОБА_1. Після початку будівництва матеріальне становище їх сім'ї погіршувалося, роботу за місцем проживання знайти було важко, то за домовленістю з чоловіком та дітьми вона в 2001 році поїхала на заробітки в Італію, пізніше до неї приїхала на заробітки донька ОСОБА_1, а чоловік ОСОБА_6 залишався в Україні. Зароблені неї і донькою гроші на заробітках в Італії вона передавала чоловіку, який продовжував будівництво житлового будинку. Станом на 2008 рік будівництво будинку було завершено, але через тяжку хворобу чоловік ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_8. Після похорону чоловіка вона з доньками використовують побудований житловий будинок для проживання. Коли вона вирішила оформити документи на побудований житловий будинок, то дізналася, що батько чоловіка ОСОБА_7 незаконно приватизував земельну ділянку без їх відома та згоди.
Аналогічні показання під час розгляду справи дала позивач ОСОБА_1
Представник позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - гр.ОСОБА_2 вважає, що під час розгляду справи встановлено, що сім'я її довірителів після повернення з Казахстану на законних підставах поселилася і стала проживати в будинку АДРЕСА_3, де набули право законних користувачів присадибної земельної ділянки. Приблизно в 2000 році ОСОБА_6 та ОСОБА_3 вирішили розпочати будівництво нового житлового будинку. Дійсно після початку будівництва ОСОБА_3, а також ОСОБА_1 виїхали на заробітки в Італію, звідки передавали гроші чоловікові та батькові ОСОБА_7 для завершення будівництва будинку. ОСОБА_7 як голова родини приїзджав в с.Старичі, міг допомагати своєму синові ОСОБА_6 у будівництві будинку, однак він не проживав і не був прописаний в с.Старичі. Після смерті сина ОСОБА_6 його батько незаконно приватизував земельну ділянку, яку в подальшому заповів своєму синові ОСОБА_5 На час проведення приватизації був в наявності самовільно побудований житловий будинок, приватизація земельної ділянки була проведена без відома та згоди позивачів, без вилучення в них спірної земельної ділянки. Просить заявлений позов її довірителів задоволити.
Представник відповідача Старичівської сільської ради - спеціаліст-землевпорядник сільської ради Бобик М.М. позов в частині визнання незаконним рішення сільської ради визнала, пояснила, що згідно даних обліку позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 прописалася в АДРЕСА_3, де вони раніше проживали, і розпочали самовільне будівництво житлового будинку. В цьому будівництві їм допомогав дід ОСОБА_7 Після смерті ОСОБА_6 його батько ОСОБА_7 замовив виготовлення технічної документації по приватизації земельної ділянки і рішенням сільської ради йому було передано у власність земельну ділянку площею 0,16 га. На час проведення приватизації і до часу смерті ОСОБА_7 ніяких спорів між родичами не було. В подальшому після оголошення перерви представник сільської ради в судове засідання не з'явився, від сільскої ради надійшла письмова заява про розгляд справи у відсутність їх представника.
Відповідач ОСОБА_5 на судовий розгляд не з'явився, в поданому письмовому запереченні на заявлений позов вказує, що позивачі з 1992 року в с.Старичі в будинку по адресу АДРЕСА_3 не проживали, так як з часу отримання квартири в 1986-1987 роках в м.Новояворівську стали проживати в даній квартирі. Також ОСОБА_3 в 1995-1996 роках виїхала проживати в Італію, куди через деякий час забрала свою доньку ОСОБА_1 Будівництво нового будинку в с.Старичі проводилося його батьком ОСОБА_7 за кошти останнього від високої пенсії та від продажу будинку в Казахстані. Брат ОСОБА_7 допомагав батькові у будівництві як син, а не коштами. Все своє майно батько заповів йому, він своєчасно прийняв спадщину і бажає оформити своє право на спадкове майно. Позовні вимоги позивачів не підлягають до задоволення, просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін по справі, оголосивши письмове заперечення відповідача, допитавши свідків, дослідивши докази по справі, суд прийшов до наступного.
3
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,16 га, кадастровий номер 4625888500:03:001:0126, знаходиться за адресою в АДРЕСА_3.
На даній земельній ділянці знаходився житловий будинок загальною площею 24,2 кв.м (житлова площа 16 кв.м), який належала родині ОСОБА_7, яка в післявоєний час була репресована, в подальшому реабілітована. При поверненні членів даної родини у встановленому порядку їй було повернуто житловий будинок. У даний будинок у визначеному порядку поселився ОСОБА_8, а також його брат ОСОБА_6 з дружиною ОСОБА_3 За час проживання в даному будинку в подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_3 народилася двоє дітей: донька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5. З часу поселення і народження вищевказані особи в передбаченому порядку були прописані в даному жилому приміщенні, стали членами господарства і набули право користування присадибною земельною ділянкою.
Судом встановлено, що дійсно в зв'язку з виділенням в 1987 році квартири в АДРЕСА_1, сім'я ОСОБА_6 перейшла проживати у дане житлове приміщення, однак продовжувала доглядати за господарством в с.Старичі, використовуючи присадибну земельну ділянку для ведення городництва. В даному будинку продовжував бути прописаний ОСОБА_8, який фактично проживав в квартирі ОСОБА_7 в АДРЕСА_2 і ІНФОРМАЦІЯ_7 помер.
З оглянутих погосподарських книг по вищевказаному господарству та будинкової книги вбачається, що 25.09.1998 року в житловий будинок поселилася і була прописана ОСОБА_3, а 02.08.2001 року поселилася та була прописана ОСОБА_1 При цьому судом встановлено, що в дане господаство також поселився ОСОБА_6, який разом з дружиною ОСОБА_3 в 2000 році розпочав самочинне будівництво нового житлового будинку, яке продовжувалося до 2008 року, до часу смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8.
При цьому суд визнає, що з часу поселення та прописки у визначеному порядку в будинок в АДРЕСА_3 позивачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відновили своє членство в даному господарстві та набули право користування земельною ділянкою, яка була закріплена за даним господарством.
Допитані судом свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 показали, що дійсно новий житловий будинок будували ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_3, яка поїхала на заробітки в Італію разом з донькою ОСОБА_1 Зароблені гроші вони передавали ОСОБА_6, який продовжував будівництво будинку.
Згідно свідоцтва про смерть гр.ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 в м.Новояворівську Яворівського району Львівської області. Після смерті ОСОБА_6 позивач по справі ОСОБА_1 з метою узаконення самочинно побудованого житлового будинку отримала рішення виконавчого комітету Старичівської сільської ради №111 від 03.12.2008 року про дозвіл на будівництво житлового будинку, яке в подальшому на підставі заяви гр.ОСОБА_7 було відмінено рішенням виконавчого комітету Старичівської сільської ради №67 від 24.05.2011 року.
Під час розгляду справи також судом встановлено, що після смерті ОСОБА_6, його батько ОСОБА_7 на підставі довідки Старичівської сільської ради №806 від 16.06.2010 року, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 рахується за ним, отримав дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою для передачі земельної ділянки площею 0,16 га у власність, замовив та отримав таку технічну документацію.
В подальшому оскаржуваним рішення №35 від 24 січня 2011 року Старичівська сільська рада затвердила подану технічну документацію та передала у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,16 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно ОСОБА_7 отримав Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ №662461 від 19.04.2011 року на земельну ділянку площею 0,1600 га, кадастровий номер 4625888500:03:001:0126, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
4
Разом з тим, відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель комунальної власності за рішеннями органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян або одержання земельних ділянок із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Також ст.118 Земельного кодексу України визначено порядок безоплатної приватизації земельних діялянок громадянами, згідно якої право на безоплатну приватизацію земельної ділянки має громадянин щодо земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні.
Однак під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_7 постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_2, на час прийняття оскаржуваного рішення членом господарства в АДРЕСА_3 не був, відповідно спірна земельна ділянка не перебувала в його користуванні, належними землекористувачами спірної земельної ділянки являлися позивачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які своєї згоди на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_7 не давали, від свого права користування не відмовлялися, у передбаченому законом порядку земельна ділянка у позивачів не вилучалася.
Таким чином суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 набув права власності на спірну земельну ділянку в порядку безоплатної приватизації з порушенням чинного законодавства, а також з порушенням законних прав землекористувачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1
Відповідно до вимог ст.ст.92, 95, 118, 152 Земельного кодексу України, враховуючи рішення Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005 року (справа про постійне користування земельними ділянками), землекористувачі мають право самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, порушені права землекористувачів підлягають відновленню у порядку, встановленому законом, землекористувачі мають право на приватизацію земельних ділянок, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права, визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Також судом встановлено, як вбачається з Технічної документації із землеустрою щодо підготовки та видачі державного акту на право власності на землю для обслуговування будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_3 на території Старичівської сільської ради, на час проведення гр.ОСОБА_7 приватизації спірної земельної ділянки, на останній заходився самочинно збудований житловий будинок загальною площею 179,8 кв.м., будівництво якого здійснювалося подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_3
А згідно з ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Суд не приймає до уваги твердження відповідача ОСОБА_5 в письмовому запереченні на заявлений позов, що новий житловий будинок будувався його батьком ОСОБА_7, оскільки належних та допустимих доказів відповідачем не надано, а судом навпаки встановлено, що таке будівництво здійснювалося подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в період 2000-2008 роках на спірній земельній ділянці, яка перебувала в їх законному користуванні.
Відповідно до ст.393 ЦК України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається незаконним та скасовується.
Оцінюючи докази по даній справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що при розгляді справи доведено, що ОСОБА_7 не був користувачем спірної земельної ділянки, належними землекористувачами даної ділянки являлися позивачі по справі, які своєї згоди на її приватизацію ОСОБА_7 не давали, позивачі від свого права користування не відмовлялися, у них земельна ділянка не вилучалася, проведеною приватизацією земельної ділянки порушено законні права позивачів, які підлягають судовому захисту, а тому заявлений позов слід задоволити.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 213 ЦПК України, суд,-
5
позов задоволити. Визнати протиправним та скасувати рішення Старичівської сільської ради №35 від 24.01.2011 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо підготовки та видачі державного акту на право власності на землю для обслуговування будинку, господарських будівель і споруд».
Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ №662461 від 19.04.2011 року щодо земельної ділянки площею 0,1600 га, кадастровий номер 4625888500:03:001:0126, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на ім'я ОСОБА_7.
Стягнути з Стричівської сільської ради на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_1 114 грн 70 коп судових витрат по оплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_1 229 грн 40 коп судових витрат по оплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання, через Яворівський районний суд Львівської області.
Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.