83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
23.06.2014 Справа № 905/2389/14
Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Чистюхіній Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД», м. Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ Донецької області
про: стягнення суми боргу у розмірі 680736,13грн., 3% річних за користування чужими коштами - 1254,38рн., пені - 5436,21грн.
За участю уповноважених представників :
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД», м. Київ звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ Донецької області про стягнення суми боргу у розмірі 681736,13грн., 3% річних за користування чужими коштами - 1254,38рн., пені - 5436,21грн.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 13.05.2014р. у зв'язку із знаходженням судді Левшиної Я.О. у відрядженні справу №905/2389/14 передано на розгляд судді Сич Ю.В.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 26.05.2014р. справу №905/2389/14 передано судді Левшиній Я.О.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань за поставлений товар відповідно до договору поставки № Д94 від 12.02.2012р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та 3 % річних.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано: договір поставки № Д94 від 12.02.2012р.; видаткові накладні № 14000001652 від 29.01.2014р., № 14000002719 від 12.02.2014р., № 14000003821 від 27.02.2014р.; правоустановчі документи.
Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014р. по 14.04.2014р. та докази його надіслання на адресу відповідача; платіжні доручення №1 від 08.01.2014р., №362 від 10.01.2014р., №363 від 13.01.2014р., №365 від 15.01.2014р., №366 від 20.01.2014р., №371 від 21.01.2014р., №372 від 23.01.2014р., №373 від 24.01.2014р., №374 від 27.01.2014р., №377 від 04.02.2014р., №382 від 05.02.2014р., №386 від 06.02.2014р., №387 від 07.02.2014р., №388 від 10.02.2014р., №393 від 11.02.2014р., №394 від 12.02.2014р., №395 від 14.02.2014р., №396 від 17.02.2014р., №401 від 20.02.2014р., №403 від 24.02.2014р., №407 від 28.02.2014р., №418 від 28.03.2014р., №420 від 08.04.2014р.; податкові накладні № 1140 від 29.01.2014р., № 880 від 12.02.2014р., № 1371 від 27.02.2014р.; замовлення; клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача б/н від 16.04.2014р.
23.04.2014р. від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 22.04.2014р., у якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що: 26.12.2013р. слідчими на підставі ухвали суду від 13.12.2013р. проведено обшук нежитлового приміщення, власником якого є ОСОБА_2, були вилучені із орендованого приміщення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, цілий ряд паперових брошур, комп'ютерну техніку; відповідно до п.5.5. сторона звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за даною угодою, якщо це сталося внаслідок незалежних від них обставин. На підтвердження вказаних обставин надав ухвалу про дозвіл проведення обшуку від 13.12.2013р.; протокол обшуку від 26.12.2013р. Крім того, відповідач надав: акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014р. по 14.04.2014р. за підписом представників позивача та відповідача; ухвалу від 17.03.2014р.; заяву про повернення тимчасово вилученого майна; банківську виписку за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки: обшук було проведено 26.12.2013р., за результатом якого було вилучено майно: паперова брошура із надписом «Галка Coffe Clasik» на 8 арк. у кількості 47 одиниць; паперова брошура із надписом «Coffe and Tea» червоного кольоруна 16 арк. у кількості 28 одиниць; паперова брошура із надписом «Жокей» у кількості 151 одиниць; паперова брошура із надписом «Відмінна кава для кожного Жокей» у кількості 27 одиниць; паперова брошура на 1 аркуші із надписом «Жокей», рекомендований асортимент для замовлення у кількості 228 одиниць; паперова брошура чорного кольору, формату А-4 у складеному вигляді із надписом «Jardіn» у кількості 28 одиниць; паперова брошура округлої форми із надписом «Jardіn» у кількості 80 одиниць; паперова брошура коричневого кольору на 10 аркушахіз надписом «Кофейная колекция» у кількості 2 одиниці; паперова брошура формату А-4 із надписом «Принцеса Нури Высокогорный» у кількості 80 одиниць; системний блок LG чорного кольору, на попередній панелі якого є надпис «Super qualiti»; системний блок LG бежевого кольору із надписом на передній панелі РС 300, на задній панелі розташована наклейка із надписом ІВМР5M13RB$$; паперовий аркуш формату А-4 із наклейками з надписом «не містить ГМО» у кількості 15 одиниць; системний блок чорного кольору із надписом на попередній панелі «MEVS»; системний блок бежевого кольору із надписом на задній панелі «ІВМ РSМІВ» КВ та кодом ІS634513GC281015; оригінал договору поставки №Д94 від 12.02.2012р. Поставка товару, внаслідок несплати якої виникла заборгованість, була здійснена у період з 29.01.2014р. до 27.02.2014р., тоді як заборгованість за поставлений товар виникла у період з 29.01.2014р. по 27.02.2014р. Відповідач не обґрунтував та належним чином не довів причинно-наслідковий зв'язок між проведенням перевірки, в ході якої були вилучені документи, та невиконанням зоб'язань по сплаті продукції, яка була поставлена після проведення вищезазначеної перевірки відповідно до видаткових накладних № 14000001652 від 29.01.2014р., № 14000002719 від 12.02.2014р., № 14000003821 від 27.02.2014р. Ускладнена ситуація не тягне за собою звільнення відповідача від відповідальності, оскільки товар за видатковими накладними № 14000001652 від 29.01.2014р., № 14000002719 від 12.02.2014р., № 14000003821 від 27.02.2014р. отримано, але не оплачено останнім. Крім того, суд зазначає, що підприємництво, як вид господарської діяльності, що здійснюється відповідачем, згідно із ст. 42 Господарського кодексу України за своєї сутністю передбачає несення ним певних ризиків. За таких обставин, негативні наслідки вчиненого відповідачем порушення не можуть покладатися на інших осіб, а відповідач не вправі розраховувати на звільнення себе від ймовірності настання таких негативних наслідків.
06.05.2014р. від позивача в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надійшла заява про зменшення позовних вимог б/н від 29.04.2014р., у якій просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 680736,13грн., 3% річних - 1254грн., пеню-5436,21грн. Також надав акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014р. по 14.04.2014р. за підписом представників позивача та відповідача; платіжне доручення №420 від 08.04.2014р.
Заява позивача про зменшення позовних вимог б/н від 29.04.2014р. була прийнята та задоволена судом ухвалою від 02.06.2014р.
28.05.2014р. від позивача надійшла заява б/н б/д, у якій останній зазначив, що відзиву не отримував, позовні вимоги підтримав, також, повторно надав акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014р. по 14.04.2014р. за підписом представників позивача та відповідача.
Розглянувши матеріали справи, суд
12.12.2012р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки № Д94 (а.с. 7-10) (далі договір), згідно п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язався протягом строку дії договору передавати у власність покупця чай, каву, що виготовлені під торговими марками «Принцеса «Нурі», «Принцеса «Ява», «Принцеса «Канді», «Принцеса «Гіта», «Грінфілд», «Тесс», «Жокей», «Жардин» та ін. (далі - товар), в асортименті та кількості, визначеному відповідно замовлень покупця та вказаному у видаткових накладних на відвантажену партію товару за відпускними цінами постачальника, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати отриманий товар в строки, визначені цим договором.
За умовами п. 2.4 оплата за товар здійснюється протягом 21 календарних днів з дня отримання товару покупцем. Датою отримання товару вважається дата підписання покупцем видаткових накладних на товар.
За невчасну або неповну оплату товару відповідно до умов цього договору покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення платежу, за кожен день прострочення, виходячи з суми простроченого платежу. Пеня нараховується і сплачується за весь період прострочення (п.5.1 договору).
Відповідно до п. 7.1 цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р. Якщо за два тижні до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про своє бажання припинити відносини за договором, то дія цього договору продовжується на кожен наступний календарний рік.
На виконання умов договору поставки № Д94 від 12.02.2012р. позивач поставив продукції відповідачу, що підтверджується видатковими накладними № 14000001652 від 29.01.2014р. на суму 419272,79грн., № 14000002719 від 12.02.2014р. на суму 360214,02грн., № 14000003821 від 27.02.2014р. на суму 310667,83грн., на загальну суму 1090154,64грн. (а.с.11-19).
Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару в сумі 409418,51грн., що підтверджується що підтверджується банківськими виписками та платіжним дорученням №420 від 06.04.2014р., наданими до матеріалів справи (а.с. 39-61, 114).
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки № Д94 від 12.02.2012р., а також стягнення 3% річних за користування чужими коштами та пені.
Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки № Д94 від 12.02.2012р.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки № Д94 від 12.02.2012р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким Покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строки, які визначені в накладній на передачу товару.
Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковими накладними № 14000001652 від 29.01.2014р., № 14000002719 від 12.02.2014р., № 14000003821 від 27.02.2014р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати у визначених в накладних сумах.
Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору поставки № Д94 від 12.02.2012р. за видатковими накладними № 14000001652 від 29.01.2014р., № 14000002719 від 12.02.2014р., № 14000003821 від 27.02.2014р.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Між тим, відповідачем частково були виконанні грошові зобов'язання зі сплати поставленої продукції в сумі 409418,51грн., що підтверджується банківськими та платіжним дорученням №420 від 06.04.2014р., наданими до матеріалів справи (а.с. 39-61, 114).
Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.
Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленої продукції, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що вона була отримана останнім.
Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано.
З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 680736,13грн.
Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За невчасну або неповну оплату товару відповідно до умов цього договору покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення платежу, за кожен день прострочення, виходячи з суми простроченого платежу. Пеня нараховується і сплачується за весь період прострочення (п.5.1 договору).
Перевіривши арифметичний розрахунок пені за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», правові підстави, період та порядок її нарахування, суд вбачає за можливе задовольнити ці вимоги частково, та стягнути з відповідача пеню у розмірі 5307,58грн.
Суд враховує, що умовами п. 2.4 договору сторони встановили кінцевий строк оплати, а саме - оплата за товар здійснюється протягом 21 календарних днів з дня отримання товару покупцем. Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги за видатковими накладними № 14000001652 від 29.01.2014р. - 20.02.2014р., № 14000002719 від 12.02.2014р. - 06.03.2014р., № 14000003821 від 27.02.2014р. - 21.03.2014р.
Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних за користування чужими грошовими коштами слід зазначити наступне: в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст. 625 Цивільного кодексу України. Враховуючи нормативно-правові обґрунтування заявлених до стягнення 3% річних за користування чужими грошовими коштами, викладені у позовній заяві та наявні у матеріалах справи розглядуваних позовних вимог, суд розцінює вимогу про стягнення 3% річних за користування чужими грошовими коштами у передбаченому законодавством України (ст. 625 Цивільного кодексу України) порядку як відповідальність за виниклу у відповідача прострочку виконання грошових зобов'язань.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за користування чужими коштами за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд вбачає за можливе задовольнити ці вимоги частково, а саме стягнути з відповідача 3% річних за користування чужими коштами у розмірі 1224,83грн.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 216-218, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 48, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД», м. Київ (ЄДРПОУ 25287617) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ Донецької області (ІНН НОМЕР_1) про стягнення суми боргу у розмірі 680736,13грн., 3% річних за користування чужими коштами - 1254,38рн., пені - 5436,21грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84301, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД» (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 4/6, корпус а, кім.206, ЄДРПОУ 25287617) суму основного боргу за поставлену продукцію у розмірі 680736,13грн., 3% річних за користування чужими коштами - 1224,83рн., пеню - 5307,58грн., судовий збір у розмірі 13745,36грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 128,63грн. та 3% річних у розмірі 29,55грн. відмовити.
4. Повернути з державного бюджету на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84301, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 20,00грн.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 23.06.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2014р.
Суддя Я.О. Левшина
Вх: 22145/14
305-69-11
надруковано 3 прим.:
1 - ГСДО,
1 - позивачу
1 - відповідачу