09 липня 2014 року Справа № 876/5809/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до Приватного підприємства «Сам-Моторс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Градикс» (Російська Федерація) в особі представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Градикс» про визнання недійсним договору, стягнення коштів,-
Нововолинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області звернулася в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Сам-Моторс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Градикс» (Російська Федерація) в особі представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Градикс» про визнання недійсним договору, стягнення коштів.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Нововолинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення їхнього позову, оскільки в ході проведеної планової виїзної перевірки ПП «Сам-Моторс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 квітня 2008 року по 31 березня 2011 року, встановлено, що ПП «Сам-Моторс» не отримавши фактично послуг на підставі нікчемного договору №5 від 1 жовтня 2010 року між ПП «Сам-Моторс» та представництвом ТзОВ «Градикс» до податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) було включено в жовтні 2010 року податкову накладну від 29 жовтня 2010 року №15 на суму ПДВ 30 000 грн., в листопаді 2010 року податкову накладну від 30 листопада 2010 року №16 на суму ПДВ 70 000 грн., в грудні 2010 року податкову накладну від 29 грудня 2010 року №17 на суму ПДВ 60 000 грн., чим занижено суму податкового зобов'язання щодо сплати ПДВ до державного бюджету. При цьому представництво ТзОВ «Градикс» будучи обізнаним про відсутність у нього технологічних можливостей, кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів, укладаючи договір №5 від 1 жовтня 2010 року мало на меті принесення ПП «Сам-Моторс» податкової вигоди, а не отримання прибутку від такої операції, про що також свідчить відсутність претензійно-позовної роботи та будь-якої іншої вимоги щодо повернення коштів в оплату наданих послуг.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження, згідно з ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 01 жовтня 2010 року між ПП «Сам-Моторс» та представництвом ТзОВ «Градикс» укладено договір №5 про надання послуг машинами і механізмами.
Факт виконання відповідачами умов вказаного договору судом першої інстанції встановлений з підтвердженням матеріалами справи та судовим рішенням, а саме постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2011 року у справі №2а/0370/2022/11 скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001222301/261 від 29 червня 2010 року та №0001232301/262 від 26 червня 2010 року, якими встановлювалася обставина незаконного донарахування податкових зобов'язань за договором №5 від 1 жовтня 2010 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з врахуванням набрання законної сили постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року, виходив з відсутності у відповідачів протиправного умислу при укладенні спірної угоди.
Разом з тим судом не враховано, що вимоги про визнання недійсними угод, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства відповідно до ч.2 ст.215, ст.228 ЦК України, не можуть бути предметом позову.
Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу.
Цю норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.
При цьому, органи державної податкової служби в такому випадку можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року в частині позовних вимог про визнання недійсним договору слід скасувати, а провадження в справі в цій частині закрити.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, про що ним зазначено в ухвалі від 17 вересня 2012 року у справі №К-45178/09.
Щодо позовних вимог про стягнення з представництва ТзОВ «Градикс» коштів в сумі 59 600 грн., одержаних за нікчемним правочином №5 від 1 жовтня 2010 року, то колегія суддів приходить до висновку, що відмовивши в даних позовних вимогах, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його в цій частині скасування немає.
Керуючись ст.ст.157,195,197,198,200,203,205,206,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області задовольнити частково.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року у справі №2а/0370/2635/11 в частині позовних вимог про визнання недійсним договору - скасувати, а провадження в справі в цій частині закрити.
В решті постанову суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді М.П.Кушнерик
О.І.Мікула