Справа: № 2а/2370/69/12 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
19 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Гром Л.М.
Міщука М.С.
За участю секретаря: Свириди Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2011 року № 0004541701.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Катеринопільському районі Черкаської області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 уклала трудові договори з ОСОБА_4 №665 від 01 квітня 2007 року та з ОСОБА_5 №23571000070 від 01 липня 2010 року.
Вищевказані договори зареєстровані в Катеринопільському районному центрі зайнятості населення.
Пунктом 3 вказаних договорів передбачено обов'язок позивача оплачувати працю вказаних працівників у розмірі 1/3 заробітної плати на місяць за 13- годинний робочий тиждень.
У зв'язку із зняттям позивача з податкового обліку, посадовими особами Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі проведено невиїзну позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за період з 01 січня 2008 року по 19 січня 2011 року.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 03 жовтня 2011 року № 229/17-009/НОМЕР_2.
Проведеною перевіркою встановлено, що позивач при виплаті заробітної плати найманим працівникам не утримувала та не сплачувала до бюджету податок на доходи фізичних осіб, внаслідок чого порушила п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 та п.п «а» п. 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України і не сплатила до бюджету 1514 грн. 17 коп., у тому числі у 2008 році - 293 грн. 25 коп., у 2009 році - 385 грн. 93 коп., у 2010 році 818 грн. 29 коп. у 2011 році - 16 грн. 70 коп.
За результатами встановлених порушень, Державною податковою інспекцією у Катеринопільському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2011 року № 0004541701, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 1514 грн. 17 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 378 грн. 54 коп.
Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 1.20.1 та п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року №889-IV, фізична особа-громадянин України є платником податку з доходів з джерелом їх походження з території України.
В силу п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 2 вищевказаного Закону, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Підпунктом 6.1.1. п.6.1. ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що будь-який платник податку з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно п.6.3 ст. 6 вищевказаного Закону, податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). А в силу положень пп.6.3.2. цього пункту платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.
Відповідно до п.п. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.
В силу п. 19.2 «а» Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Так, з 01 січня 2011 року правовідносини щодо нарахування та сплати податків і зборів врегульовані Податковим кодексом України, який містить аналогічні приписи.
Згідно п.п. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
В силу п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України, з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року для будь-якого платника податків.
Відповідно до п. 169.2.1 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
Підпунктом 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги, яка починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.
В силу 169.4.1. п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
Тобто, за змістом вказаних норм податкова соціальна пільга надається платникам податку з доходів фізичних осіб за наявності одночасно двох умов: розміру доходу не повинен перевищувати суму, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помножену на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень, та заяви працівника про застосування податкової соціальної пільги.
Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 уклала трудові договори з ОСОБА_4 №665 від 01 квітня 2007 року та з ОСОБА_5 №23571000070 від 01 липня 2010 року, які зареєстровані в Катеринопільському районному центрі зайнятості населення.
Судом встановлено, що пунктом 3 вказаних договорів передбачено обов'язок позивача оплачувати працю вказаних працівників у розмірі 1/3 заробітної плати на місяць за 13- годинний робочий тиждень.
Згідно платіжних відомостей, наявних в матеріалах справи, вказані працівники отримували заробітну плату у розмірі, що не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень, і ця обставина представниками сторін визнається.
Крім того, в матеріалах справи присутні заяви про надання податкової соціальної пільги ОСОБА_4 від 01 квітня 2007 року та ОСОБА_5 від 01 липня 2010 року.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача заяв про надання соціальної пільги, а відтак про відсутність порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 «а»ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.
З огляду на вищенаведене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2011 року № 0004541701 прийнято відповідачем неправомірно та підлягає скасуванню.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області - залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.
Повний текст ухвали виготовлено 25.06.2014 року.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.