копія
27 червня 2014 р. Справа № 804/8500/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
при секретарі судового засідання Василенко К.Е.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Пономаренка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до старшого державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Пономаренка Олександра Олександровича про визнання дій протиправними,-
23.06.2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на виконання ухвали Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06.06.2014 року, надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_3 до старшого державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Пономаренка Олександра Олександровича, в якому просить:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління - Пономаренка Олександра Олександровича щодо порушення порядку уцінок транспортного засобу марки Фольксваген Pointer, модель Volkswagen Pointer, 2005 року випуску, реєстраційний номер - НОМЕР_2, тип ТЗ - легковий - комбі-В, номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_3, НОМЕР_4), які були проведені 04.01.2012 року та 03.02.2012 року на підставі повідомлень від 29.12.2011 року № 66486/25 та від 01.02.2012 року № 2523/25.
Ухвалою суду від 24 червня 2014 року, справу було прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що в порушення Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій вчинив дії щодо порушення порядку уцінок транспортного засобу марки, що належить позивачу.
Відповідач надав заперечення, в яких зазначив, що твердження скаржника, що саме акти повинні надсилатися сторонам по виконавчому провадженню є помилковим, так як нормами чинного законодавства такого не передбачено, та надсилається лише повідомлення про те, що буде проводитись переоцінка майна боржника, згідно зі ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження».
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на примусовому виконанні у Ленінському ВДВС Дніпропетровського МУЮ знаходився виконавчий напис № 787 виданий 05.05.2011 року, вчинений приватним нотаріусом ОСОБА_4 про звернення стягнення на транспортний засіб марки Volkswagen Pointer, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу на загальну суму 60773,81 грн.
Державним виконавцем 06.06.2011 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника в межах суми звернення стягнення, на підставі заяви стягувача, для забезпечення реального виконання рішення.
В той же день, копія постанови про відкриття виконавчого провадження була направлена сторонам по виконавчому провадженню та до відповідних установ та організацій для накладення арешту за вих. № 22808/25.
Боржнику був наданий строк для самостійного виконання рішення до 13.06.2011 року. Згідно із повідомленням «Укрпошти» про вручення поштового відправлення 10.06.2011 року, ОСОБА_3 особисто отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.06.2011 року, про що в повідомлені мається відповідна відмітка.
В строк для самостійного виконання рішення боржником виконано не було. Тому, державним виконавцем було розпочато примусове виконання рішення.
В ході проведення виконавчих дій 11.07.2011 року був складений акт опису й арешту майна боржника, а саме, було описано і накладено арешт на транспортний засіб Volkswagen Pointer, 2005 р.в., д/н НОМЕР_1. Копія акта опису й арешту майна була направлена боржнику рекомендованою кореспонденцією, відповідно до реєстру від 13.07.2011 року.
11 липня 2011 року державним виконавцем була винесена постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 щодо надання висновку про вартість арештованого рухомого майна для подальшої реалізації.
25.10.11р. державним виконавцем було направлено повідомлення сторонам по виконавчому провадженню про те, що відповідно до висновку СОД-СГ ОСОБА_6, вартість арештованого майна боржника становить 52 560 грн. 00 коп. Повідомлення про оцінку було направлено відповідно до ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною у виконавчому документі, що підтверджується реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції від 26.10.2011 року.
07.11.2011 року державним виконавцем була направлена заявка на реалізацію арештованого майна боржника.
Повідомлення про переоцінку не реалізованого майна боржника з аукціону від 29.12.2011 року та від 01.02.2012 року за вих. № 66486/25 та № 2523/25 були відправлені на адресу боржника простою кореспонденцією за адресою, вказаною у виконавчому документі, що підтверджується записами у книзі вихідної кореспонденції за 2011 та 2012 рік.
Відповідно до договору 08/501/11/3-22т про надання послуг по організації арештованого рухомого майна від 05.12.2011 року для проведення реалізації вищевказаного майна боржника було передано до ПП «СП Юстиція».
Арештоване майно боржника було реалізовано з аукціону за ціною 26 400 грн., грошові кошти, які надійшли від реалізації, відповідно до розпорядження 313/25 від 27.02.2012 року у сумі 2064,00 грн., які надійшли від переможця аукціону ОСОБА_7 перераховані на реквізити виконавчого збору (державний бюджет України), та розпорядженням № 313/25 від 29.02.2012 року кошти у розмірі 219640,00 грн. перераховані стягувачу, 1000 грн. - на витрати пов'язані з проведенням виконавчих дій.
05.03.2012 року за вих. № 8202/25 направлено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 62 Закону України «Про виконавче провадження», визначено порядок реалізації майна, на яке звернуто стягнення.
Відповідно до цієї статті, реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також, інше рухоме майно (у разі, якщо стягувач не заперечує проти цього), реалізуються на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).
Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.
Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.
Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців, майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш, як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки, воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш, як на 50 відсотків початкової вартості майна.
З огляду на встановлене, в судовому засіданні та аналізуючи матеріали справи, суд прийшов до висновку, що переоцінка арештованого майна проводилась у спосіб та в порядку відповідно до ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення, ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
У зв'язку з чим, судові витрати, понесені позивачем, не повертаються.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до старшого державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Пономаренка Олександра Олександровича про визнання дій протиправними - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Постанова не набрала законної сили 27.06.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді І.О. Лозицька І.О. Лозицька Ф.В.Рагімов