вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
18.06.09
Справа №2а-5601/09/4/0170
о 16:22
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Кравченко О.І., за участі представників сторін:
позивач - ОСОБА_1.;
від відповідача - ОСОБА_2.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України
про спонукання до виконання певних дій
Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної РеспублікиКрим звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) зобов'язання виплатити матеріальну допомогу за 2008 рік в розмірі місячного грошового утримання. Позов мотивовано тим, що відповідач відмовляється виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік.
Ухвалами суду від 30.04.2009 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позов заперечував, надав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що матеріальна допомога не є обов'язковою виплатою, для її виплати позивачеві не вистачає коштів, передбачених в кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців, посилався на норми законів України про Державний бюджет на 2008 і 2009 рік, якими передбачена виплата матеріальної допомоги лише в межах грошового забезпечення, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах або планах використання бюджетних коштів.
Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд, -
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення публічної служби, до якої відноситься діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, що пов'язана з захистом Вітчизни.
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1, таким чином, спір виник у зв'язку з проходженням публічної служби, справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно із пп. 3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» керівникам органів, зазначених в. п. 2 цієї постанови, у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надано право надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пунктів 33.1 - 33.3 розділу ХХХІІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 року за №638/15329 (застосовується з 01.01.2008 року, далі Інструкція №260) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача не відсутність підстав для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки жодна норма законодавства не передбачає будь-якого переліку умов її виплати. Таким чином, суд дійшов висновку, що усі особи, на яких поширюється чинність пп. 3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 мають право на отримання вказаної допомоги.
Доводи відповідача про причину невиплати позивачу заборгованості у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої невиплати грошової допомоги.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не вказано, чи обмежувався в 2008 році рішеннями Міністра оборони України розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, до розмірів, менших ніж розмір місячного грошового забезпечення, не надано відповідних документальних доказів.
Тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку із складністю справи, в судовому засіданні 18.06.2009 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 22.06.2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу за 2008 рік у розмірі його місячного грошового забезпечення.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Циганова Г.Ю.