09.07.2014 року справа № 904/1832/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кузнецова В.О.
суддів: Павловського П.П., Науменка І.М.
секретар судового засідання: Петровська А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Добровольський А.Т., довіреність № 434-4016 від 11.10.2011 р.,
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №342 від 14.04.2014 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2014 р. у справі
за позовом публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь, Дніпропетровськ
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ
про стягнення 21 420,00 грн.,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2014 р. у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" пеню у розмірі 19110 грн. 00 коп., штраф у розмірі 2100 грн. 00 коп. та суму судового збору у розмірі 1809 грн. 09 коп. В решті позову відмовлено.
Згадане рішення мотивовано посиланням на те, що в порушення умов договору, відповідач не надав послуги у встановлений строк.
Не погодившись з даним рішенням, фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Скаржник вважає, що позивач навмисно ухиляється від підписання актів виконаних робіт, щоб не проводити оплату за зобов'язанням, а також безпідставно намагається стягнути штрафні санкції та пеню.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.
Позивач зазначив, що факт неналежного виконання скаржником зобов'язань за договором, щодо своєчасного надання послуг встановлено судом та доведено матеріалами справи.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2012 р. між публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір про надання послуг №1205809, за умовами якого виконавець зобов'язався за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги згідно із додатком №1, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги.
Згідно п.1.2. договору, детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, міститься у додатку №1 до цього договору, та визначається у завданні замовника, яке надається ним виконавцеві шляхом повідомлення.
Додатком №1 до договору сторони погодили найменування послуг (маркетингові дослідження та ребрендінг) та технічне завдання (вимоги характеристики) на загальну суму 21000,00 грн.
Відповідно до п.2.1. договору, виконавець зобов'язаний забезпечувати якість та своєчасність наданих послуг відповідно до вимог, які узгоджені виконавцем із замовником в додатку до цього договору (або згідно із вимогами, яким такі послуги звичайно повинні відповідати). При неможливості в передбачений цим договором строк надати послуги, негайно повідомити про це замовника шляхом повідомлення по телефону.
Пунктом 2.4. договору сторони погодили, що замовник має право відмовитись від надання послуг, якщо надані послуги не відповідають умовам договору шляхом повідомлення в строк 3 дні, і вимагати від виконавця відшкодування збитків, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем взятих на себе обов'язків за цим договором.
Відповідно до п.3.1. договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюються актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання послуг.
У випадку порушення строку надання послуг виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 % від вартості послуг за кожний день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 10 % від вартості послуг (п.4.2. договору).
Додатковою угодою №2/1302509 від 29.04.2013р. сторони внесли зміни до п.7.1. договору та визначили, що термін дії договору закінчується 15.06.2014 р., а також доповнили додаток № 1 договору № 1205809 від 04.12.2012 р., зазначивши, що строк виконання робіт до 10.06.2014р.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань у встановлений договором строк, 12.07.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією №7402-7578/4016, в якій просив відповідача надати передбачені договором послуги та сплатити неустойку за недотримання строків надання послуг.
Згадана претензія була надіслана на адресу відповідача 12.07.2013 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та повернута на адресу позивача з відміткою поштового відділення "повернення за закінченням строку зберігання".
Відповідно до п.4.2. договору, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 19 320,00 грн. за період з 10.06.2013 р. по 10.12.2013 р. та 10% штрафу від вартості послуг у розмірі 2100,00 грн.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
За ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.
Згідно договору про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів надання передбачених умовами договору послуг.
З огляду на наведені обставини, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача правових підстав для звернення з позовною вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне надання послуг.
Згідно із статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно здійснив перерахунок штрафних санкцій у вигляді пені, з урахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України, та стягнув пеню за період з 11.06.2013 р. по 09.12.2013 р. в сумі 19110,00 грн.
Крім того, господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10% від вартості послуг на суму 2100,00 грн.
Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
В порушення наведеної правової норми, скаржником не надано доказів вжиття належних заходів щодо належного виконання зобов'язання за спірним договором.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Статтею 34 ГПК України обумовлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на листи від 10.12.2013 р. та 11.06.2013 р., якими на адресу позивача були надіслані акти виконаних робіт, оскільки відповідачем не надані належні докази надіслання та отримання позивачем згаданих листів.
Колегія суддів вважає безпідстаним посилання скаржника на роздруківку електронної переписки між сторонами, відповідно до якої позивачем надавались відповідні завдання для виконання, оскільки наведене не свідчить про виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором у встановлений строк.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103,105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2014 р. у справі №904/1832/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.
Постанова складена в повному обсязі 11.07.2014 р.
Головуючий суддя В.О.Кузнецов
Судді П.П.Павловський
І.М.Науменко