ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/3635/14 01.07.14
За позовомПублічного акціонерного товариства «Укртелеком»
До Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України
Простягнення 3 446 278, 35 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача Ковтун О.П. - за дов.
Від відповідача-1 Ющенко І.М. - за дов.
Від відповідача-2 Артюшенко Ю.А. - за дов.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 3 446 278, 35 грн. за надані послуги зв'язку, відповідно до Договору від 20.12.2013р. №256-3-13.
28.03.2014р. представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечив проти задоволення позовних вимог.
Позивач 08.05.2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить: збільшити суму позовних вимог на 749 628, 36 грн. і стягнути з відповідача 4 195 906, 71 грн. основного боргу та 73 080, 00 грн. судового збору.
Суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог до розгляду, оскільки вона відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.
Представник відповідача у судовому засіданні 15.05.2014р. подав клопотання про залучення до розгляду справи іншого відповідача, а саме: Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Суд, керуючись ст. 24 ГПК України задовольнив зазначене клопотання та залучив до розгляду справи іншого відповідача - Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
12.06.2014 року представник Відповідача-2 надав суду відзив на позовну заяву та судову практику по аналогічній справі.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між Позивачем та Відповідачем за результатами проведення процедури закупівлі послуг за державні кошти від 05.02.2013р. укладено договір № 36-3-13 про закупівлю у 2013 році на постійній основі послуги з надання у користування виділених некомутованих каналів (трактів) електрозв'язку на загальну суму 4 512 128,00 грн.
Зазначений договір був укладений на період з 01.01.2013р. по 31.12.2013., а його ціна становила 4 512 128,00грн.
Процедура закупівлі послуг за державні кошти проведена Позивачем у одного учасника на очікувану вартість послуг. Одночасно в день укладення Договору № 36-3-13, а саме 05.02.2013р. між Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до цього договору про зменшення вартості Договору № 36-3-13 до фактичних кошторисних призначень на 2013р. Зокрема, вартість Договору № 36-3-13 було зменшено до 3 212 128,00 грн.
Крім того, після виділення додаткових кошторисних призначень на закупівлю послуг, між Позивачем та Відповідачем укладено договір від 20.12.2013р. № 256-3-13 про закупівлю послуг за державні кошти на загальну суму 2 000 000,00 грн. (далі - Договір № 256-3-13).
Одночасно в день укладення Договору № 256-3-13, а саме 20.12.2013р. між Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до цього договору про зменшення вартості Договору № 256-3-13 до фактичних кошторисних призначень на 2013 рік. Зокрема, вартість Договору №256-3-13 було зменшено до 763 962,00 грн.
На підставі п.6.2.3 пункту 6.2 Відповідач має право зменшувати обсяг послуг та загальну вартість цього Договору залежно від реального фінансування видатків, при цьому вносяться зміни до Договору.
В зв'язку з цим Сторонами було укладено Додаткову угоду №1/10 від 05.02.2013р. до Договору №36-3-13 від 05.02.2013р. згідно з якою було внесено зміни до п.3.1 та 10.1 Договору, якими змінено ціну договору, яка стала становити 3 212 128,00грн.
Матеріали справи свідчать, що за період часу з 01.01.2013 по 22.04.2013 Відповідачу було надано послуг на загальну суму 3 212 128,00грн, як це передбачено Договором, повний розрахунок за отримані послуги Відповідач здійснив 25.12.2013р.
Після виділення додаткового фінансування на збільшення послуг між сторонами було укладено Договір №256-3-13 про закупівлю послуг за державні кошти від 20.12.2013р. на тих же умовах.
Договори № 36-3-13 від 05.02.2013 та № 256-3-13 від 20.12.2013 між Позивачем та Відповідачем передбачають витрачання державних коштів і були укладені відповідно до процедур державних закупівель.
Отримуючи послуги з 01.01.2013р. Відповідач використав передбачену Договором суму 3 212 128,00грн. вже 22 квітня 2013. Тобто, починаючи з 23 04.2013р. Відповідач отримував послуги не маючи кошторисних призначень на їх оплату.
Позовні вимоги з врахуванням Заяви про збільшення позовних вимог обґрунтовані тим, що не зважаючи на надання Позивачем послуг Відповідачу в період з 01.01.2013р. по грудень 2013р., останній не виконав своїх зобов'язань за Договором щодо сплати коштів за отримані послуги.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п.6.2 Інструкції з обліку коштів розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26.12.2013р. №242, усі господарські відносини установи з постачальниками товарів, робіт та послуг з покупцями, замовниками та іншими дебіторами оформлюються договорами. Форми договорів та порядок їх укладення регламентується Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі;
4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі;
5) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті;
6) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг).
7) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
8) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної
статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в
договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни
біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які
застосовуються в договорі про закупівлю.
У п. 1.2 та п. 3.2 Договорів № 36-3-13 від 05.02.2013р. та № 256-3-13 від 20.12.2013р. враховано істотну умову п. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» щодо заборони збільшення ціни Договорів.
Договір № 36-3-13 від 05.02.2013 було укладено (з урахуванням додаткової угоди) та в подальшому профінансовано на суму 3 212 128,00 грн.
Договір № 256-3-13 від 20.12.2013 було укладено (з урахуванням додаткової угоди) та в подальшому профінансовано на суму 763 962,00 грн.
Тобто, вказані Договори виконано у повному обсязі, а борг, який позивач просить стягнути, у розмірі 4 195 906,71 грн. виник внаслідок перевищення суми Договорів.
Суду доведено, що Відповідач у повному обсязі оплатив усі рахунки, виставлені до оплати Позивачем відповідно до погоджених сторонами суми Договорів.
Оплата послуг понад установлену Договорами суму, так само як і взяття Відповідачем бюджетних зобов'язань без договірних відносин є незаконним.
Крім того, від Позивача не надходило пропозицій щодо укладення договору із Відповідачем на суму 4 195 906,71 грн.
У зв'язку із цим, відповідачем правомірно не було підписано направлені Позивачем відповідачу акти здавання-приймання робіт (надання послуг), суми в яких виходять за межі договірних зобов'язань відповідача по зазначеним договорам.
Оскільки законодавством України у сфері державних закупівель та Договором не передбачена можливість збільшення договірної ціни, то позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Матеріалами справи доведено, що після виділення додаткових кошторисних призначень на закупівлю послуг, між позивачем та відповідачем укладено Договір від 20.12.2013р. №256-3-13 про закупівлю послуг за державні кошти на загальну суму 2 000 000,00грн. Одночасно в день укладення №256-3-13, а саме 20.12.2013р. між Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду №1 до цього договору про зменшення вартості по Договору №256-3-13 до фактичних кошторисних призначень на 2013 рік. Зокрема, вартість Договору №256-3-13 було зменшено до 763 962,00грн.
Тому, безпідставним та необґрунтованим є твердження Позивача про те, що Відповідач не вжив заходів до скорочення обсягу бюджетних зобов'язань. Суду доведено, що саме Відповідачем було ініційовано укладення додаткових угод до договорів №36-3-13 від 05.02.2013 та 256-3-13 від 20.12.2013р. до фактичних кошторисних призначень на 2013 рік. Зокрема, вартість Договору №256-3-13 було зменшено до 763 962,00грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених норм закону, в судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач не довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В задоволені позову відмовити повністю
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 10.07.2014р.
Суддя І.І. Борисенко