Справа № 761/13632/14-к
Провадження №1-кп/761/599/2014
іменем України
04 липня 2014 року місто Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , в приміщенні суду під час відкритого судового розгляду кримінального провадження (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014100070000655 від 29.01.2014 р.) по обвинуваченню
ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тетіїв Київської області, українки, громадянки України, яка офіційно не працює, з вищою освітою, заміжньої, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої: 17.05.2013 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України - на 2 роки позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
16 січня 2014 року, близько 8 години, обвинувачена ОСОБА_4 , будучи особою, раніше судимою за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, отже діючи повторно, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , побачивши в сумці потерпілої ОСОБА_5 картку «Приват Банку», яка належала останній, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала вказану картку, за допомогою якої 16 січня 2014 року в період часу з 08 години 53 хвилини по 13 годину 03 хвилини з банкомату, який розташований по вул. Щербакова, 63 в м. Києві, зняла грошові кошти в сумі 7800 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись викраденим в подальшому на власний розсуд.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнала повністю, щиро розкаялась, підтвердила обставини вчинення злочину, викладені вище, та при цьому пояснила, що зранку 16 січня 2014 року, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , вона непомітно для потерпілої ОСОБА_5 забрала з її сумки картку «Приват Банку», за допомогою якої в подальшому зняла кошти в сумі 7800 грн. з рахунку у банкоматі, що по вул. Щербакова, 63 в м. Києві, якими розпорядилася на власний розсуд.
Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України. При цьому судом їм було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, оскільки обвинувачена ОСОБА_4 повторно вчинила таємне викрадення чужого майна, то такі її дії суд кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України.
Потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_4 щодо відшкодування матеріальної шкоди на суму 7800 грн.
Обвинувачена ОСОБА_4 цивільний позов визнала повністю.
Враховуючи те, що обвинуваченою ОСОБА_4 не оспорювались як фактичні обставини справи, так і розмір заявленого до неї цивільного позову, судом і в цій частині судовий розгляд було проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому заявлений до ОСОБА_4 позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд бере до уваги і визнає обставиною, яка пом'якшує покарання - її щире каяття у вчиненому.
Також, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд враховує те, що вона на психоневрологічному та наркологічному обліках не перебуває, за місцем проживання у свою адресу скарг не отримувала, тому на думку суду, є можливість обмежитись їй мінімальними розміром обраного покарання.
В той же час, беручи до уваги, що ОСОБА_4 вчинила новий умисний злочин через незначний проміжок часу з моменту засудження за інший злочин, що певним чином, на переконання суду, свідчить про її схильність до протиправних проявів, а тому при визначенні відповідного виду покарання, суд вважає необхідним обрати найбільш суворий його вид, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України.
Водночас, зважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_4 просила в суді застосувати до неї Закон України “Про амністію у 2014 році”, посилаючись на те, що в неї на утриманні знаходиться її матір 1936 року народження, а в судовому засіданні знайшла своє об'єктивне підтвердження така обставина, суд вважає необхідним, враховуючи положення ст. 1 вказаного Закону, згідно якої, підлягають звільненню від відбування покарання особи, засуджені за злочини, які не тяжкими або особливо тяжкими, і які мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей, беручи до уваги відсутність правових перешкод та обмежень щодо застосування до неї цього Закону, звільнити її від призначеного покарання на підставі зазначеного Закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за якою призначити їй покарання у виді одного року позбавлення волі.
Відповідно до п. «є» ст.1 Закону України “Про амністію у 2014 році” звільнити ОСОБА_4 від відбування вказаного покарання.
Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_7 до ОСОБА_4 щодо відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 7 800 грн. - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_7 розмір матеріальної шкоди в сумі 7 800 грн.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його оголошення.
СУДДЯ ОСОБА_8