Справа № 554/3096/13-а
Іменем України
Дата документу 01.07.2014
Октябрський районний суд м. Полтави:
у складі головуючого судді - Микитенка В.М.,
при секретарі - Різник А.В.,
за участю прокурора - Нечволода В.В.,
представника відповідача - Коваленко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава справу за адміністративним позовом Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) до Полтавської міської ради, треті особи: квартирно-експлуатаційний відділ м.Полтави, Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, Управління з питань містобудування та архітектури про скасування рішення сімнадцятої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 09.08.2007 року «Про зарахування до земель запасу міста земельної ділянки у Супрунівському промвузлі м.Полтави»,
Харківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду із адміністративним позовом в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) до Полтавської міської ради у якому просив скасувати рішення сімнадцятої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 09.08.2007 року «Про зарахування до земель запасу міста земельної ділянки у Супрунівському промвузлі м.Полтави».
В обгрунтування позовних вимог послався на те, що під час перевірки було встановлено, що на бухгалтерському обліку 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 ) знаходиться земельна ділянка площею 20,9 га, яка була передана Міністерством оборони України у відання Міністерству транспорту та зв'язку України в складі військового містечка № 73, згідно розпорядження КМУ №389-р від 17.06.2004 року та на підставі акту приймання-передачі військового містечка № 73 с.Супрунівка Полтавської області 36 об'єднаному загону від 2005 року. Однак незважаючи на те, що земельна ділянка була передана Міністерсту транспорту та зв'язку України , 09.08.2007 року, рішенням сесії Полтавської міської ради право користування земельною ділянкою у Супрунівському промвузлі, загальною площею 20,9 га Міністерству оборони України припинено, а земельна ділянка зарахована до земель запасу. Вказане рішення вважає незаконним, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, тому є державною власністю та перебувала в постійному користуванні позивача, у зв'язку з чим не може бути зарахована до земель запасу.
В судовому засіданні прокурор позов підтримав та просив його задовольнити з підстав у ньому зазначених.
Представник третьої особи квартирно-експлуатаційного відділу м.Полтави також підтримав позовні вимоги із викладених підстав, указавши, що установа, яку він представляє погодження міській раді на зарахування спірної земельної ділянки до земель запасу не давала.
Представник відповідача Полтавської міської ради заперечила проти позову, мотивуючи, що спірне рішення прийнято в межах чинного на той час законодавства, а позивачем не надано достатньо доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Представник третьої особи Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру також заперечила проти позову за безпідставністю.
Представник третьої особи Управління з питань містобудування та архітектури в судове засідання не з'явився, хоча про дату і час слухання справи повідомлявся належним чином.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінюючи зібрані у справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами ч.2 ст.71 КАС України, у таких справах обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається із рішення сімнадцятої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 09.08.2007 року «Про зарахування до земель запасу міста земельної ділянки у Супрунівському промвузлі м.Полтави», право користування земельною ділянкою у Супрунівському промвузлі, загальною площею 20,9 га Міністерству оборони України припинено, а дана земельна ділянка зарахована до земель запасу та віднесена до земель промисловості ( а.с.247-248).
В якості підстави прийняття указаного рішення у ньому мається посилання на лист квартирно-експлуатаційного відділу м.Полтави від 08.06.2007 року № 1230. У цьому листі йдеться про те, що земельна ділянка площею 20,9 га передана від Міністерства оборони України до Міністерства транспорту і зв'язку.
Крім того, в судовому засіданні на обґрунтування правомірності спірного рішення відповідачем зазначено, що земельна ділянка була забур'янена та не використовувалась за цільовим призначенням. Між тим, вказав, що відсутні відповідні правовстановлюючі документи, які свідчать про оформлення права користування спірною земельною ділянкою позивачем. Водночас, заперечив, що ця ділянка відноситься до земель оборони.
Указані твердженні відповідача спростовуються наступними правовими обґрунтуваннями та доказами, наданими прокурором, які перевірені судом з точки зору належності, допустимості та взаємозв'язку у їх сукупності, тому приймаються до уваги.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1282 від 29.08.2002 «Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил», військове містечко визначається, як майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об'єктами соціальної та інженерної інфраструктури, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони.
Статтею 77 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визначено землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.
Згідно з вимогами ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть перебувати у комунальній власності, належать, окрім іншого, землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого призначення.
Земельна ділянка у Супрунівському промвузлі була надана у постійне користування військовій частині НОМЕР_2 на підставі розпорядження Ради Міністрів УРСР від 31.08.1967 р. №977-рс та рішення виконавчого комітету Полтавської обласної Ради депутатів трудящих № 194 від 14.05.1968 року і знаходилась у віданні Міністерства оборони України до моменту передачі військового містечка № 73 у підпорядкування Державній спеціальній службі транспорту (а.с. 260, 254-259).
Законом України «Про Державну спеціальну службу транспорту» визначено, що війська Державної спеціальної служби транспорту - це військова державна структура, яка підпорядкована керівнику центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв'язку України.
Структурні підрозділи Державної спеціальної служби транспорту дислокуються у військових містечках.
Таким чином, земельна ділянка у Супрунівському промвузлі відноситься до земель оборони та є державною власністю.
Статтею 13 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями державної власності віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 389-р від 17.06.2004 «Деякі питання реалізації Закону України «Про державну спеціальну службу транспорту» земельна ділянка у Супрунівському промвузлі була передана у відання Міністерства транспорту та зв'язку України, в складі військового містечка № 73, в межах повноважень передбачених ч.7 ст. 122 Земельного кодексу України ( а.с.253, 249).
Отже, на момент ухвалення Полтавською міською радою рішення від 09.08.2007 «Про зарахування до земель запасу міста земельної ділянки у Супрунівському промвузлі м. Полтава» зазначена земельна ділянка вже перебувала у користуванні Міністерства транспорту та зв'язку України в особі 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту. Відповідно позбавлення Міністерства оборони України права постійного користування нею не зумовлює припинення такого права у Міністерства транспорту та зв'язку України.
Пунктом 2 Указу Президента України № 581/2011 від 12.05.2011 «Про Положення про Міністерство інфраструктури України» визначено, що Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України.
Відповідно до п.1 вищезазначеного положення, Міністерство інфраструктури України (Мінінфраструктури України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
Мінінфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, міського електричного транспорту та у сферах використання повітряного простору України, туризму, діяльності курортів, метрополітенів, дорожнього господарства, забезпечення підготовки та реалізації в Україні інфраструктури і їх проектів для виконання завдань і заходів з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, інших міжнародних спортивних подій, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства (центральний орган виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури). Як орган виконавчої влади Міністерство інфраструктури України є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Статтею 17 Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту» визначено, що фінансування Державної спеціальної служби транспорту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах обсягів бюджетних призначень.
Організаційно війська Державної спеціальної служби транспорту складаються з об'єднаних загонів, загонів, окремих загонів, підрозділів охорони, органів забезпечення, органу управління Державною спеціальною службою транспорту та відповідних кафедр військової підготовки вищих навчальних закладів. Вони будуються на засадах централізованого керівництва, тобто підпорядкованості зверху до низу у відповідності з їх організаційною структурою відповідно до наведеного закону.
Частиною 2 статті 19 Земельного кодексу України передбачено, що до земель запасу можуть бути віднесені тільки ті земельні ділянки, які не надані у власність або користування фізичним чи юридичним особам. Тобто, факт користування земельною ділянкою 36 об'єднаним загоном Державної спеціальної служби транспорту унеможливлює віднесення її до земель запасу міста Полтава.
Крім того, ч.2 ст. 149 Земельного кодексу України передбачено, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Таким чином, рішення про позбавлення права постійного користування земельною ділянкою повинно було бути погоджене з землекористувачем, яким було Міністерство транспорту та зв'язку України.
Однак, на адресу зазначеного міністерства жодного повідомлення про позбавлення права користування земельною ділянкою у Супрунівському промвузлі не надходило, згоди на припинення права користування нею Міністерством транспорту та зв'язку України не надавалось.
На підтвердженя погодження припинення землекористування із Міністерством транспорту та зв'язку України (на даний час Міністерства інфраструктури України) відповідачем жодних доказів не надано, тому правомірність свого рішення не доведена.
Крім того статтею 143 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земель-ної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів; в) конфіскації земельної ділянки; г) викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Наявності жодної з указаних підстав у спірному рішенні не вказано та відповідачем не доведено суду, у зв'язку з чим Полтавською міською радою порушений порядок припинення права користування земельною ділянкою.
Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 1 ст.155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Таким чином, відповідачем належним чином документально не доведено, що спірне рішення Полтавської міської ради від 09.08.2007 року прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 6-14, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Скасувати рішення сімнадцятої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 09.08.2007 року «Про зарахування до земель запасу міста земельної ділянки у Супрунівському промвузлі м.Полтави».
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів із дня її проголошення.
Повний текст постанови складений 04.07.2014 року.
СуддяВ.М. Микитенко