"26" червня 2014 р. м. Київ К/9991/59382/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Білуги С.В., Лиски Т.О.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною,
У жовтні 2011 року позивач звернуся до суду із вказаним позовом.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове судове рішення, яким визнано протиправною бездіяльність Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві ( дала - УДАІ ГУ МВС України в місті Києві) щодо неповернення належного ОСОБА_4 рухомого майна - автомобіля марки BMW 320і, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. Зобов'язано відповідача повернути позивачу належний йому автомобіль. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення цим судом норм матеріального та процесуального права і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 13 вересня 2010 року інспектором полку ДПС ДАІ ГУМВС України в місті Києві Щенявським О.А. зупинено автомобіль BMW 320і, номерний знак НОМЕР_1. Під час перевірки документів водія було встановлено, що громадянин ОСОБА_7 керував вказаним транспортним засобом без свідоцтва про його реєстрацію. Автомобіль було доставлено на спеціальний майданчик по вул. Залізничне шосе, 9 в м. Києві.
За порушення вимог Правил дорожнього руху відносно громадянина ОСОБА_7 складено адміністративний протокол АА1 №244160.
Позивачем ОСОБА_4 направлено до УДАІ ГУ МВС України в місті Києві заяву про повернення тимчасово затриманого транспортного засобу з тих підстав, що позивач є його власником та у зв'язку із спливом триденного строку затримання, встановленого ч.4 ст.265-2 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
У частині 3 цієї статті передбачено, що транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання.
Згідно частин 4, 5 і 6 ст. 265-2 КУпАП після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення. За подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата. Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 12 Постанови Кабінету міністрів України № 1102 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках» визначено, що повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 8.3 Наказу МВС України № 77 від 26.02.2009 року «Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» передбачено, що за фактом виявлення порушення, передбаченого частиною другою статті 265-3 КУпАП, працівник Державтоінспекції МВС складає протокол про адміністративне правопорушення, тимчасово вилучає ліцензійну картку на транспортний засіб і складає акт про тимчасове вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб (додаток 14) у трьох примірниках, один з яких видається під розписку водієві.
Судами встановлено, що позивачем було надіслано до УДАІ ГУ МВС України в м. Києві заяву, яка на час звернення до суду з позовом залишалася без відповіді, а автомобіль позивачу не було повернуто.
Не заслуговують на увагу доводи відповідача про необхідність звернення із заявою про повернення тимчасово затриманого транспортного засобу безпосередньо до чергової частини або інспектора з адміністративної практики, оскільки є такими, що суперечать вимогам ст. 265-2 КУпАП і п. 8.3. Наказу МВС України № 77 від 26 лютого 2009 року «Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який врахував ту обставину, що під час розгляду справи представник відповідача не зазначав про необхідність оплати позивачем витрат (як і про факт їх наявності), пов'язаних з транспортуванням та зберіганням транспортного засобу позивача, як обов'язкову умову для повернення затриманого транспортного засобу, більше того, не надав жодного доказу про наявність таких витрат. При цьому відповіді на заяву позивача про повернення транспортного засобу, яку було направлено відповідачу 5 жовтня 2011 року, не надано та не проінформовано позивача про необхідність оплати витрат (їх наявність), пов'язаних із транспортуванням та зберіганням транспортного засобу.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправну бездіяльність відповідача.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що цим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскарженого судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
С.В. Білуга
Т.О. Лиска