"26" червня 2014 р. м. Київ К/800/51377/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Пасічник С.С.,
Кочана В.М.,
Лиски Т.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, Головного управління Служби Безпеки України в Автономної Республіки Крим про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
В квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, Головного управління Служби Безпеки України в Автономної Республіки Крим, в якому просив визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим в перерахунку раніше нарахованої пенсії протиправною та зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії, враховуючи грошове утримання на останній штатній посаді перед звільненням, починаючи з 01 січня 2007 року.
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати й прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідачі в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечували, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій, які вони просили залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах Служби Безпеки України та наказом Голови Служби Безпеки України від 28 грудня 2006 року № 2067 був звільнений з кадрової військової служби осіб офіцерського складу у запас за станом здоров'я.
Фінансовим відділом Головного управління Служби Безпеки України в Автономній республіці Крим йому була розрахована та призначена пенсія за вислугу років з 30 грудня 2006 року, виплату якої з 01 січня 2007 року здійснює Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян».
30 січня 2013 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим із заявою про перерахунок пенсії відповідно до положень ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-XII (далі - Закон №2262-XII)
Листом від 18 лютого 2013 року за № 330/С-11 Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим відмовило позивачу в перерахунку пенсії.
Суди попередніх інстанцій, здійснивши розгляд даної справи, прийшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач, вирішуючи у грудні 2006 року питання про призначення й обчислення позивачу пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням вимог Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», діяв на підставі чинного законодавства та в межах наданих повноважень.
Проте, судова колегія Вищого адміністративного суду України, здійснюючи касаційний перегляд справи, вказує на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону №2262-XII (в редакції, яка діяла до 01 січня 2006 року) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислювалися з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.
Пунктом 30 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-IV (далі - Закон №3235-IV) дію вказаної норми на 2006 рік зупинено, а частинами першою та другою ст. 40 цього Закону установлено інший порядок визначення заробітку для обчислення пенсії військовослужбовцям, згідно з яким до грошового забезпечення враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При обчисленні пенсій у розрахунок забезпечення не включається щомісячні надбавки (доплати), встановлені особам, які згідно із законом мають право на пенсію за вислугу років, проте за власною згодою і в інтересах справи залишені на службі.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» №3591-ІV від 04.04.2006 р., (далі - Закон №3591-ІV), що набрав чинності 29.04.2006 р. внесено зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", зокрема, змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями. Так, статтю 43 викладено в іншій редакції, хоча положення частини третьої цієї статті залишились у тому вигляді, що й на час зупинення їх дії та звільнення позивача з військової служби та призначення йому пенсії.
Згідно зі статтею 1-1 Закону №2262-XII, що набрала чинності 29.04.2006 р., законодавство про пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів; при цьому зміна умов і норм пенсійного забезпечення названих осіб здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Прикінцеві положення Закону №3591-IV не містять застережень щодо зупинення дії статті 1-1 та частини третьої статті 43 Закону №2262-XII на 2006 рік, хоча набрання чинності окремими його нормами законодавець відтермінував.
Отже, у зв'язку з набранням чинності з 29.04.2006 р. Законом №3591-ІV, яким установлено порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовцям та заборонено змінювати положення Закону №2262-XII щодо умов і норм пенсійного забезпечення зазначених у ньому осіб іншими законами, положення пункту 30 статті 77 та частин першої, другої статті 40 Закону № 3235-IV втратили чинність.
Таким чином, на час звільнення ОСОБА_4 з кадрової військової служби та призначення йому пенсії у грудні 2006 року положення частини третьої статті 43 Закону №2262-XII були чинними.
За наведеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій помилково надали перевагу положенням Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а не Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців», а відтак, не дослідивши всіх обставин даної справи, дійшли передчасних висновків щодо відмови позивачу в задоволенні позову.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи, що суд касаційної інстанції процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід дослідити обставини справи й прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
За таких обставин, керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227 Кодексу адміністративного суду України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді: Пасічник С.С.
Кочан В.М.
Лиска Т.О.