"28" травня 2014 р. м. Київ К/9991/66271/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
секретар судового засідання Пилипчук Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про перерахунок пенсії,
У квітні 2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому зазначав зокрема, що у липні 2008 року звернувся із заявою про перерахунок та виплату пенсії на підставі статей 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що отримав відмову.
Просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з 01 січня 2006 року.
Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року, позов задоволено частково: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зробити перерахунок з 01 липня 2008 року і виплатити державну пенсію як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії в розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та з 14 травня 1996 року йому призначено пенсію за інвалідністю у відповідності з законодавством про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, з урахуванням додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
23 липня 2008 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою про перерахунок пенсії з 01 липня 2008 року відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про статус населених пунктів в Україні».
Листом від 28 липня 2008 року позивачу було повідомлено про перерахунок пенсії з 01 січня 2008 року згідно норм чинного законодавства, а також що перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням норм статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призведе до зменшення розміру пенсії.
05 березня 2009 року позивач звернувся з заявою про переведення на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що листом від 06 березня 2009 року його було повідомлено про необхідність звернутися до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (за місцем проживання) з заявою про перевід на інший вид пенсійного забезпечення.
Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідачем протиправно не застосовано прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, якій встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Частиною 4 зазначеної статті визначено, що в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що позивачу призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте вирішуючи спір суди виходили з того, що позивач має право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням річного строку звернення до суду. Таке твердження є помилковим, оскільки суди попередніх інстанцій не звернули увагу на заяву позивача від 05 березня 2009 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про переведення на пенсію згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з тим, що вона буде більшою від отримуваної.
Листом від 06 березня 2009 року позивачу було роз'яснено, що для вирішення даного питання йому необхідно звернутися до територіального управління Пенсійного фонду України за місцем проживання з необхідними документами та заявою про переведення пенсії на інший вид.
Судами попередніх інстанцій не було встановлено, чи оскаржував дану відповідь позивач, чи звертався до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області з відповідною заявою, адже переведення з одного виду пенсії на інший відбувається у порядку встановленому законодавством і судам слід перевірити чи дотримані його вимоги сторонами спірних правовідносин.
Також слід зазначити, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомляло суд першої інстанцій, що ОСОБА_4 з заявою про припинення виплати пенсії по інвалідності не звертався, що підтверджується відсутністю такої заяви в пенсійній справі, а тому станом на 01 червня 2009 року йому продовжується виплата пенсії по інвалідності Головним управлінням Пенсійного фонду.
Визначаючи дату, з якої слід проводити перерахунок пенсії суди попередніх інстанцій виходили з положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, помилково не врахували положення частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України, зокрема у постанові від 23 квітня 2012 року по справі № 21-287а11.
Допущені судами порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/