"27" травня 2014 р. м. Київ К/9991/67861/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Кошіля В.В.
за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року
у справі № 2а-9808/10/1570
за позовом Приватного підприємства «Белль-Транс Фрут»
до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси,
за участю Прокуратури Суворовського району м. Одеси
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року, позовні вимоги Приватного підприємства «Белль-Транс Фрут» (далі - ПП «Белль-Транс Фрут»; позивач) до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси (далі - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002422301/0 від 06 жовтня 2010 року та № 0002432301/0 від 06 жовтня 2010 року.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Белль-Транс Фрут» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 31 серпня 2009 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 31 серпня 2009 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 5414/23-1/36613004 від 17 вересня 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002422301/0 від 06 жовтня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 23 369 129,70 грн. (12 980 433,00 грн. - основний платіж, 10 388 696,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0002432301/0 від 06 жовтня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 349 544,00 грн. (5 174 772,00 грн. - основний платіж, 5 174 772,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення ПП «Белль-Транс Фрут» підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.3 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неформуванням валових доходів та податкових зобов'язань з податку на додану вартість при фактичному відвантаженні партій товару (фруктів) на адресу споживачів.
Вказаний висновок контролюючим органом обґрунтовано виключно посиланням на надані працівниками Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Одеській області карантинні сертифікати, відповідно до яких позивачем у період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року імпортовано продукції на загальну суму в розмірі 25 835 692,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги повністю, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
За змістом підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що Закон № 334/94-ВР та Закон № 168/97-ВР пов'язують виникнення у платника податків обов'язку формування валових доходів та податкових зобов'язань з податку на додану вартість з моментом зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок (датою їх оприбуткування в касі) або з датою відвантаження товарів (фактичного надання результатів робіт).
Однак, в розглядуваній ситуації контролюючим органом будь-яких належних доказів на підтвердження отримання позивачем оплати за товар, зазначений в карантинних сертифікатах, або його відвантаження покупцям не подано.
При цьому, на переконання колегії суддів, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили посилання відповідача на карантинні сертифікати як на безумовний доказ відвантаження продукції, позаяк за змістом пункту 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
В свою чергу, згідно із статтею 1 Закону України від 30 червня 1993 року № 3348-XII «Про карантин рослин» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) карантинний сертифікат - це документ, який видається органами Державної служби з карантину рослин України та засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України.
А відтак, враховуючи те, що карантинний сертифікат не є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, судові інстанції цілком об'єктивно визнали неправомірним здійснене контролюючим органом донарахування ПП «Белль-Транс Фрут» податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість оскаржуваними актами індивідуальної дії.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Кошіль В.В.