19 червня 2014 року м. Київ К/9991/21165/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Приходько І.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської обласної митниці
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2011
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012
у справі № 2а-3796/11/0170
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика»
до Київської обласної митниці
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень
Відкрите акціонерне товариство «Білицька меблева фабрика» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Білицька меблева фабрика») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської обласної митниці (далі по тексту - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2011 №91, від 07.07.2011 №92.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильного митного оформлення товару, за результатами якої складено акт від 27.05.2011 №34/11/125000000/5509300.
В ході проведеної перевірки було встановлено, що позивачем порушено: вимоги щодо класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, що спричинило порушення Закону України «Про Митний тариф», в результаті чого позивачем занижено суму податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 8518,71 грн.; вимог п. 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та п. 2.1 Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27.09.2006 №821, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 1703,74 грн.
На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 №91, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ввізного мита та застосовані штрафні санкції, всього на суму 10648,39 грн. та податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 №92, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції, всього на суму 2129,68 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 35 ст. 1 Митного кодексу встановлено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.
Відповідно до ст. 42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.
Частиною 1 ст. 45 Митного кодексу України особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Відповідно до ст. 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.
Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.
З наведених норм Митного кодексу України вбачається, що перевірка правильності визначення та сплати ввізного мита та податку на додану вартість митними органами перевіряється під час митного оформлення товарів, наслідком якого є пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Судами вірно зазначено, що повноваженнями по проведенню перевірок правильності обрахування та сплати ввізного мита та податку на додану вартість після закінчення митного оформлення товару та випуску його в обіг на території України повторно чинним законодавством України митні органи не наділені.
Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача з питань дотримання законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товарів за вантажно-митною декларацією №125000001/2008/920165 від 28.11.2008 було проведено 27.05.2011, тобто більш ніж через два роки після пропуску товарів, зазначених в даній вантажно-митній декларації в обіг на території України.
Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що відповідач проводячи вищевказану перевірку діяв з перевищенням своїх повноважень та не у спосіб, визначений законом, тому позов задоволено правомірно.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Київської обласної митниці відхилити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)І.В. Приходько