"19" червня 2014 р. м. Київ К/9991/55841/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І. (доповідач), Лиски Т.О., Рецебуринського Ю.Й.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України про зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення ними норм матеріального і процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 17 листопада 2011 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення суду.
У жовтні і листопаді 2011 року позивач звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - Управління ДВС ГУЮ у м. Києві) зі скаргами на бездіяльність державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві Магди С.Г.
У наданій позивачу відповіді за підписом начальника Управління ДВС ГУЮ у м. Києві Іванець Г.О. повідомлено, що його скарги не відповідали вимогам ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», тому що в порушення вимог зазначеної статті були подані на ім'я начальника Управління ДВС ГУЮ у м. Києві, в той час як скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Крім того, в скаргах відсутні норми закону, які порушені державним виконавцем, у зв'язку з чим ці скарги повинні розглядатись відповідно до Закону України «Про звернення громадян» в строки, визначені ст. 20 цього Закону.
21 листопада 2011 року позивач звернувся зі скаргою до Державної виконавчої служби України, у якій просив визнати бездіяльність начальника Управління ДВС ГУЮ у м. Києві Іванець Г.О. щодо не розгляду вказаних скарг неправомірною та зобов'язати останнього прийняти відповідні рішення по скаргам у порядку та строки, встановлені ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».
Листом від 1 грудня 2011 року за підписом директора Департаменту організації та контролю за виконанням рішень Державної виконавчої служби України Соломка О.В. заявнику на його скаргу від 21 листопада 2011 року надано відповідь, в якій зазначено, що 17 листопада 2011 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду і що за дорученням ДВС України на підставі ст.ст. 83-86 Закону України «Про виконавче провадження» проведено перевірку виконавчого провадження, за результатами якої дії державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві визнано такими, що вчинені з порушенням вимог ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», а дії головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві такими, що здійснені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 3 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби.
Частиною 7 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у скарзі позивача від 21 листопада 2011 року не вказано зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця та норму закону, яку порушено. Крім того, всупереч вимог ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» скарга була адресована ДВС України, а не начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підпунктом 10 пункту 4 Положення про Державну виконавчу службу України, затвердженого Указом Президента України №385/2011 від 6 квітня 2011 року (далі - Положення), ДВС України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, організовує розгляд звернень громадян та юридичних осіб з питань, пов'язаних із діяльністю ДВС України, структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту України, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України.
Відповідно до пп. 9 п. 4 Положення Департамент організації та контролю за виконанням рішень Державної виконавчої служби України, який є структурним підрозділом Державної виконавчої служби України, здійснює державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про виконавче провадження, правильністю, своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій державними виконавцями.
Згідно з пп.5 п.5 Положення Департамент має право, зокрема, проводити перевірки (комплексні, цільові, контрольні, планові та позапланові) діяльності органів державної виконавчої служби.
Пунктом 8 Положення визначені повноваження директора Департаменту, який організовує роботу Департаменту, здійснює керівництво діяльністю Департаменту, здійснює контроль за виконанням покладених на Департамент функцій та завдань, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Департамент завдань та не позбавлений повноважень підписувати відповіді на звернення, що надходять до ДВС України.
Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що Департамент організації та контролю за виконанням рішень Державної виконавчої служби України і, зокрема, директор Департаменту Соломко О.В. при наданні відповіді на скаргу позивача діяли у відповідності з наданими їм Положенням про Департамент організації та контролю за виконанням рішень Державної виконавчої служби України повноваженнями.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
Т.О. Лиска
Ю.Й. Рецебуринський