"17" червня 2014 р. м. Київ К/800/25173/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2012 року у справі №2а-13863/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-канадське підприємство «Росан» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року, у даній справі позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за липень 2011 року, за результатами якої встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що у відповідача не було підстав за результатами перевірки приймати спірні податкові повідомлення-рішення.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.
Так, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Судами попередніх інстанції під час вирішення спору не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Приймаючи рішення у даній справі, відповідно до вимог статті 70 КАС України, судам необхідно було витребувати та, відповідно, дослідити докази, на які посилається відповідач, як на законну підставу визначення позивачу спірної суми грошового зобов'язання та зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість у відповідних періодах. Зокрема, судами не надано оцінки доводам контролюючого органу про відсутність належних та допустимих доказів факту реєстрації накладних згідно переліку в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом встановленого законодавством строку, за якими позивачем сформовано податковий кредит чи подання відповідної заяви зі скаргою на постачальника у межах спірних правовідносин.
У той же час суди попередніх інстанцій застосували в даному випадку норми абз. 7 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, яка передбачає, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.
Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне звернути увагу на те, що в періоді виникнення права позивача на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, тобто в липні 2011 року, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 року №3609-VI, який і передбачив введення двадцятиденного строку реєстрації податкових накладних після дати їх виписки, набрав чинності лише з 06.08.2011 року, тобто в іншому податковому періоді.
Виходячи з викладеного, станом на липень 2011 року покупець мав право на формування податкового кредиту у разі отримання ним податкових накладних лише після їх реєстрації продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних або, у випадку порушення продавцем порядку їх заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, у разі звернення платника податків до податкового органу із заявою зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2012 року у справі №2а-13863/11/1370 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.