"10" червня 2014 р. м. Київ К/9991/67442/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби
на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 року
та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.08.2012 року
по справі № 2а/0570/6057/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини»
до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2012 року №0000322340, яким йому було зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 11113624,00 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2011 року.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1. статті 14, пункту 138.8. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статі 139 Податкового кодексу України та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються з витрат операційної діяльності та інших витрат.
Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, що беруться для визначення об'єкту оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 статті 138, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142, 143 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України обов'язковим правилом для визнання витрат є наявність підтвердних документів, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно пункту 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійсненні, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача.
Посилання відповідача на порушення позивачем пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, яким встановлений перелік витрат що включаються до собівартості, є необґрунтованими, оскільки сума витрат входила до складу адміністративних (рядок 06.2 декларації), порядок формування яких врегульований пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України.
Крім того, пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено особливості застосування у 2011 році пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу.
Зазначена законодавча норма застосовується у 2011 році з урахуванням такого.
Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Абзац другий пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.
Водночас, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 01.04.2011 норм Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР).
Пунктом 6.1 статті 6 Закону № 334/94-ВР визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону № 334/94-ВР, якою було визначено обмеження щодо врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010 року.
Водночас, як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 Закону № 334/94-ВР, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону № 334/94-ВР обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися.
При цьому, прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.
Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 01.01.2010 року так і суми, які виникли у попередніх роках.
Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2011 року.
З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворились у попередніх періодах.
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до ст. 224 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.08.2012 року по справі №2а/0570/6057/2012 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.
Ухвала складена у повному обсязі 13.06.2014 р.