"05" червня 2014 р. м. Київ К/800/46821/13
К/800/50732/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністра оборони України і Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України про визнання нзаконими пунктів 1,2 наказу №593 від 6.09.2011 року і визнання бездіяльності протиправною,-
У червні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнень просив визнати незаконними пункти 1,2 наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №593 від 6.09.2011 року, та визнати протиправною бездіяльність Міністра оборони України стосовно не поновлення його на публічній службі. Крім того, просив зобов'язати Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України представити суду звіт про виконання постанови суду в даній справі протягом одного місяця з моменту отримання копії постанови суду, а також зобов'язати Міністра оборони України представити суду звіт про виконання постанови суду в даній справі протягом одного місяця з моменту отримання копії постанови суду.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано пункт 2 наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №593 від 6.09.2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На ці судові рішення позивач та представник Міністра оборони України і Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України подали касаційні скарги.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення цих судів і прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В касаційній скарзі представник Міністра оборони України і Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення цих судів і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що касаційні скарги позивача і представника відповідачів підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач проходив службу в лавах Збройних Сил України.
Згідно вироку військового суду Івано-Франківського гарнізону від 23.03.2000 року, який змінений ухвалою військового суду Західного регіону України від 16.05.2000 року, дії позивача кваліфіковано по ст. 17, ч. 1 ст. 143 КК України і йому призначено покарання у вигляді виправних робіт строком на один рік. На підставі ст. 34 КК України виправні роботи без позбавлення волі замінено триманням на гауптвахті строком на 50 діб. У відповідності із ст. 47 КК України строк попереднього ув'язнення на протязі 50 діб зараховано до строку призначеного покарання.
Наказом заступника Міністра оборони України-Командувача Військово-Повітряних Сил України №0320 від 9.08.2000 року позивача було звільнено з військової служби відповідно до Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу за п. 65, підпунктом «в» (за станом здоров'я).
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 21.04.2006 року визнано незаконним і скасовано наказ заступника Міністра оборони України - Командувача Військово-Повітряних Сил України №0320 від 9.08.2000 року, яким позивача було звільнено з військової служби за станом здоров'я і поновлено його на військовій службі.
Пунктом першим наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №593 від 6.09.2011 року скасовано пункт 7 наказу заступника Міністра оборони України - Командувача Військово-Повітряних Сил України №0320 від 9.08.2000 року про звільнення позивача з військової служби в запас відповідно до Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу за п. 65, підпунктом «в» (за станом здоров'я) і поновлено його на військовій службі, а пунктом другим цього наказу відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» позивача звільнено з військової служби у запас з 9.08.2000 року за пунктом «є» (у зв'язку із обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили).
Задовольняючи частково позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що п.2. наказу №593 від 6.09.2011 року Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України є неправомірним і виданий не у спосіб визначений Конституцією України та законами України.
Однак такі висновки судів попередніх інстанції є передчасними з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач оскаржує наказ Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №593 від 6.09.2011 року і при цьому з позовом до суду звернувся лише 11.06.2012 року та просив поновити строк звернення до суду.
Відповідно до ч. 1,3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
В позовній заяві позивач просив поновити строк на звернення до суду, посилаючись при цьому на те, що строк ним пропущено з поважних причин, однак питання щодо пропуску строку на звернення позивача до суду з адміністративним позовом і причини цього пропуску судами не досліджувалось і даному факту в судових рішеннях не дано належної оцінки.
Оскільки зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору, що виник між сторонами, то прийняті рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними і обґрунтованими.
Відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
При новому розгляді слід враховувати наведене та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд, -
у х в ал и в :
Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - представника Міністра оборони України і Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
Т.О. Лиска
І.Я.Олендер