АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
[1]
10 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря ОСОБА_4 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва матеріали кримінального провадження № 12013110050013602 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 22 травня 2014 року,-
Цим вироком
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) 26.11.2013 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки;
2) 06.02.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України якому остаточно призначено покарання 3 роки позбавлення волі, на підставі за ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки;
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 71 ч.4 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком остаточно призначено покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі.
За даним вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він 13.11.2013 року, перебуваючи в торговій залі ТЦ «Метро» ТОВ «Метро кеш енд кері Україна», що знаходиться за адресою місто Київ, проспект Московський, 26-В, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, умисно, з корисливих мотивів викрав з відділу продажу одягу чоловічу шкіряну куртку «Тоілоп Сон», вартістю 1415 гривень 83 копійки, після чого металевими кусачками, які мав при собі, зняв з неї захисну кліпсу та одягнув вказану куртку під свій одяг, в який був одягнутий. В подальшому з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Крім того, 17.11.2013 року приблизно о 19 годині ОСОБА_6 , перебуваючи в торговій залі ТЦ «Метро» ТОВ «Метро кеш енд кері Україна», що знаходиться за адресою місто Київ, проспект Московський, 26-В, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає повторно, умисно, з корисливих мотивів викрав з відділу продажу одягу чоловічу шкіряну куртку «Тоілоп Сон», вартістю 1415 гривень 83 копійки, після чого металевими кусачками, які мав при собі, зняв з неї захисну кліпсу та одягнув вказану куртку під свій одяг, в який був одягнутий. В подальшому з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Крім цього, 19.11.2013 року близько 20 години ОСОБА_6 перебуваючи в торговій залі ТЦ «Метро» ТОВ «Метро кеш енд кері Україна», що знаходиться за адресою місто Київ, проспект Московський, 26-В, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає повторно, умисно, з корисливих мотивів викрав з відділу продажу одягу штани лижні марки «Пума», вартістю 416 гривень 66 копійок та спортивну жіночу куртку марки «Пума», вартістю 683 гривні 32 копійки, після чого металевими кусачками, які мав при собі, зняв захисні кліпси та одягнув куртку під свій одяг. В подальшому з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Крім того, 01.02.2014 року, приблизно о 19 годині ОСОБА_6 перебуваючи в торговій залі магазину «LTB», що розташований в ТРЦ «Дрім Таун», за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 1-Б, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, умисно, з корисливих мотивів викрав з відділу продажу одягу жіночу жилетку марки «Vasya», вартістю 599 гривень, після чого руками зірвав з неї захисну кліпсу та поклав жилетку до сумки, яку мав при собі. В подальшому вийшов з відділу, але біля виходу з ТРЦ «Дрім Таун» був затриманий працівниками міліції.
Крім цього, 29.03.2014 року, приблизно о 14 годині ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого проживання, а саме по АДРЕСА_1 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, таємно викрав нетбук «Асеr» моделі PAV70 C/H MUSQ 00.009 чорного кольору, вартістю 3603 гривні 23 копійки, який належав його матері ОСОБА_7 та з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок місцевого суду в частині призначення покарання змінити та пом'якшити покарання, посилаючись на неврахування місцевим судом всіх пом'якшуючих його вину обставин, в тому числі і незадовільного стану здоров'я. Також заявив клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році». В уточненому варіанті клопотання, яке надійшло до суду апеляційної інстанції 10 липня 2014 року, посилається на те, що підставами для застосування амністії є його щире каяття, тяжкі хвороби, а також наявність на утриманні матері-пенсіонерки.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого, який підтримав подану апеляційну скаргу та клопотання про застосування амністії, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції обвинуваченого та заявленого клопотання, вивчивши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга та клопотання про застосування амністії не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, в апеляції не оспорюється, дане кримінальне провадження розглядалось судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який згідно ст. 12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості, дані про особу винного, той факт, що він раніше неодноразово судимий, характеризується формально позитивно, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра. Також відповідно до ст. 66 КК України місцевий суд визнав обставиною, що пом'якшує покарання, щире каяття обвинуваченого у вчиненому.
Вирішуючи питання про те, яке саме покарання повинно бути призначено обвинуваченому, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував всі обставини, які повинні бути враховані ним при вирішенні цього питання, та мотивував у вироку свій висновок про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді реального позбавлення волі.
Колегія суддів вважає, що саме таке покарання є необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, оскільки він раніше двічі звільнявся від відбуття покарання з застосуванням вимог ст.ст.75, 76 КК України, і знову вчинив аналогічний злочин.
Оскільки за попереднім вироком він був засуджений на три роки позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком 2 роки і під час іспитового строку вчинив новий злочин, то у відповідності з вимогами ст. 71 КК України, на яку послався місцевий суд, йому не можливо було призначити покарання з меншим терміном, ніж три роки позбавлення волі.
Враховуючи, що йому призначено покарання у виді трьох років трьох місяців позбавлення волі, доводи обвинуваченого про суворість призначеного йому покарання колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки призначення такого покарання свідчить про врахування судом і незадовільного стану здоров'я обвинуваченого, на що він посилається в апеляційній скарзі.
Доводи обвинуваченого в апеляційній скарзі про наявність підстав для звільнення його від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» задоволенню не підлягають, оскільки він не є суб'єктом амністії. Дані про те, що мати обвинуваченого перебуває на його утриманні колегія суддів вважає надуманим, оскільки за останнім епізодом він викрав майно матері. Крім того, матір обвинуваченого народилась в 1957 році, їй виповнилось лише 57 років, а в п. «є».ст.1 Закону «Про амністію» йдеться про батьків, яким виповнилось 70 років. Даних про хвороби, які б давали підстави для застосування до обвинуваченого п. «г» ст.1 закону про амністію, обвинуваченим не надано, оскільки з його показань вбачається, що на туберкульоз він хворів в 2001 році, а зараз хворіє на грижу хребта.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Оболонського районного суду міста Києва від 22 травня 2014 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-кп/796/737/2014
Категорія КК: ч.2ст. 185 КК України
Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1