Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Новак А.В.
№ 22-ц/796/8632/2014 Доповідач: Шебуєва В.А.
09 липня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі:
головуючого-судді Шебуєвої В.А.,
суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,
при секретарі Шпируку О.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про визнання державної реєстрації незаконною, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та виселення,-
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2014 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про визнання державної реєстрації незаконною, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та виселення.
Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 316555480361, здійснену 14 березня 2014 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 28 березня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 420.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на цілу квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 74,2 кв. м., житловою площею 41,2 кв. м. після смерті ОСОБА_5 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1) в порядку спадкування за заповітом.
Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1827 грн. судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2070 грн. 60 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати, а позовну заяву залишити без розгляду. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що він є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 та оплатив її повну вартість за договором купівлі-продажу від 28 березня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 На думку апелянта у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_2
В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
В судове засідання відповідач ОСОБА_3, представник Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 березня 1994 року Органом приватизації державного житлового фонду Старокиївського району на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних долях (а .с. 73-74).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.
23 листопада 1999 року державним нотаріусом Восьмої державної нотаріальної контори м. Києва ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_6, яка складається з Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 (а. с. 75).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (а. с. 123).
За життя ОСОБА_5 було складено заповіт, посвідчений 25 квітня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 1170, відповідно до якого все його майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, він заповів ОСОБА_2 (а. с. 128).
25 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (а. с. 116). На підставі вказаної заяви приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 було заведено спадкову справу № 4/2013 (а. с. 115-131).
В подальшому позивачем було з'ясовано, що 18 березня 2014 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна у м. Києві», про визнання права власності та визнання дійсним договору (а. с. 28-32).
28 березня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 420, за яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 24-25).
ОСОБА_2 порушила перед судом питання про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 316555480361, здійснену 14 березня 2014 року реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві; визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 28 березня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1; визнання за нею права власності на вказану квартиру в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та виселення з неї ОСОБА_1
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами першою та третьою ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам державні суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як було встановлено, право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 було зареєстровано на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2006 року про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_3 набуває право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та зобов'язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати право власності на вказану квартиру за ОСОБА_3
Разом з тим, відповідно до листа голови Голосіївського районного суду м. Києва від 02 квітня 2014 року № К-20/2014 Голосіївським районним судом міста Києва у 2005-2006 роках цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним не розглядалася.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 316555480361, здійснену 14 березня 2014 року реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві, а також визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 28 березня 2014 року, визнання права власності на вказану квартиру у порядку спадкування за ОСОБА_2 на підставі ст. ст. 203, 215, 392, 1268 ЦК України. Суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 не набув права власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки для реєстрації його права власності на квартиру було використано рішення суду, яке фактично не ухвалювалося. Власником квартири є ОСОБА_2, яка реалізувала своє право на прийняття спадщини після ОСОБА_5
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, апелянтом не було наведено жодних доводів на спростування висновків суду у вказаній частині.
Також, судом було обґрунтовано відхилено посилання представників ОСОБА_1 на те, що він являється добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1, оскільки вказана квартира вибула з володіння не з волі власника.
Крім того, положення ст. 388 ЦК України щодо можливості витребування майна у добросовісного набувача підлягають застосуванню лише у разі пред'явлення власником майна вимоги про його витребування із чужого незаконного володіння.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді