03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження
№22-ц/796/9424/2014 Головуючий у 1-й інстанції: Коробенко С.В.
Доповідач: Українець Л.Д.
09 липня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючого - Українець Л.Д.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Дем»янчук Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 10 червня 2014 року в справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про повернення виконавчого документа стягувачу
У березні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд із скаргою на дії державного виконавця.
В мотивування вимог посилалася на те, що 30 грудня 2013 року старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Гресь Тетяна Олександрівна винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві без виконання відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47, ст.. 50 Закону України «Про виконавче провадження» на тій підставі, що «вжитими державним виконавцем заходами встановлено, що майна боржника, на яке можливо було б звернути стягнення не виявлено».
Вважала такі дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Гресь Т.О. протиправними, оскільки відповідно до листа Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 20 червня 2012 року вих. № 88/22 відповідно до відповідей БГІ м. Києва за боржниками зареєстровано по 1/9 частині в будинку АДРЕСА_1
Враховуючи наведене просила суд: поновити строк на оскарження дій державного виконавця; визнати дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Гресь Т.О., які виявилися у винесенні постанови про повернення виконавчого листа № 2596/07, виданого 23 липня 2008 року Солом'янським районним судом м. Києва стягувачеві протиправними; скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Гресь Т.О. від 30 грудня 2013 року про повернення виконавчого документа (виконавчого листа № 2-596/07, виданого 23 липня 2008 року Солом'янським районним судом м. Києва) стягувачеві.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10 червня 2014 року поновлено ОСОБА_2 строк для оскарження постанови від 30.12.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачу та відмовлено в задоволенні скарги.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову про задоволення скарги в повному обсязі.
Зазначає, що пунктом 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу лише у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Твердження суду та старшого державного виконавця про тн, що вказане нерухоме майно є єдиним житлом боржника також не відповідає дійсності, оскільки згідно отриманого листа Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 20 червня 2012 року вих. № 88/22 «14.05.2012 року здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 для перевірки майнового стану боржників та встановлено, що майно, на яке може бути звернено стягнення у боржників, не виявлено, за вказаною адресою мешкає ОСОБА_4 - племінник ОСОБА_5, боржники за вказаною адресою не мешкають».
Таким чином, боржник ОСОБА_6 має у власності нерухоме майно - 1/9 частину в будинку АДРЕСА_1, яке не є його єдиним житлом, оскільки він там не проживає, а сума заборгованості ОСОБА_6, яку Відділ державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у м. Києві має стягнути на її користь - більше, ніж в десять разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати, оскільки в провадженні Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві з 12 березня 2013 року знаходиться ще один виконавчий лист № 2-2511/12, відповідно до якого на її користь з ОСОБА_6 стягнуто 4530,49 грн., тобто загальна сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_6 на її користь становить: 9003,30 грн. + 4530,49 грн. = 13533,79 грн.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції підставно виходив з її недоведеності та необґрунтованості з огляду на таке.
Судом встановлено, що рішенням Солом'янським районним судом м. Києва від 16 жовтня 2007 року стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 6100 грн., моральну шкоду в розмірі 500 грн., та судові витрати в розмірі 2403,30 грн. (а.с.6-10).
23 липня 2008 року видано виконавчий лист №2-596/07 (а.с.19,34).
На підставі заяви стягувача, 06.08.2008 року державним виконавцем ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 9003,30 грн. з ОСОБА_6 (а.с.14,33).
З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що під час розшуку майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості є лише 1/9 частина у праві власності на будинок АДРЕСА_1, іншого майна чи коштів у боржника не виявлено (а.с.32-43).
30 грудня 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Гресь Т.О. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві в частині стягнення заборгованості в розмірі 9003,30 грн. з ОСОБА_6, на підставі п.2 ч.1 ст.47, ст..50 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що вжитими державним виконавцем заходами, встановлено, що майна боржника на яке можливо було б звернути стягнення не виявлено. Згідно відповіді УДАІ у м. Києві за боржником транспортні засоби на праві власності не зареєстровано. Згідно відповіді ДПС про джерела отримання доходу боржником - інформація в ДРФО відсутня. Згідно відповідно ДПС про номери рахунків відкритих у банках та інших фінансових установах боржником - на обліку в органах ДПС не перебуває. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - відомості відсутні (а.с.18).
Частиною 7 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звернути стягнення на 1/9 частину у праві власності на будинок АДРЕСА_1 неможливо, оскільки іншого житла в боржник не встановлено.
Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 на те, що 1/9 частина в будинку АДРЕСА_1 не є єдиним житлом ОСОБА_6, оскільки він там не проживає, що на думку апелянта свідчить про наявність іншого житла, так як матеріалами виконавчого провадження спростовується наявність у нього іншого нерухомого майна, окрім 1/9 частини в будинку АДРЕСА_1 й факт не проживання в зазначеному будинку не підтверджує наявність у нього іншого житла.
Не є підставою для скасування рішення суду твердження скаржника про те, що сума заборгованості ОСОБА_6, яку Відділ державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у м. Києві має стягнути на її користь - більше, ніж в десять разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати, оскільки в провадженні Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві з 12 березня 2013 року знаходиться ще один виконавчий лист № 2-2511/12, відповідно до якого на її користь з ОСОБА_6 стягнуто 4530,49 грн., тобто загальна сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_6 на її користь становить: 9003,30 грн. + 4530,49 грн. = 13533,79 грн. виходячи з наступного.
До апеляційної скарги ОСОБА_2 було додано рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 серпня 2007 року, яким стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 2994,50 грн. втрат від інфляції, 1035,99 грн. трьох відсотків річних, 500 грн. моральної шкоди (а.с.54-55).
28 лютого 2013 року видано виконавчий лист №2-3511/12 (а.с.57).
На підставі заяви стягувача, 12.03.2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Артамоновим О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 4530,49 грн. з ОСОБА_6 (а.с.58).
Разом з тим, в силу ст.303 ЦПК України, апеляційним судом не можуть бути враховані зазначені вище судове рішення, виконавчий лист та постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.03.2013 року, оскільки до суду першої інстанції вони не подавалися, в скарзі на них посилання були відсутні, тобто вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції й суд не здійснював їх оцінку.
Судом вірно роз'яснено, що повернення виконавчого документа стягувачу, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом року з моменту винесення відповідної постанови.
Крім того, ОСОБА_2 має право звернутися до ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві з клопотанням про об'єднання кількох виконавчих проваджень в одне, як те передбачено ч.1 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду про необґрунтованість вимог скарги та відсутність підстав для її задоволення, оскільки постанова про повернення виконавчого документа стягувачу прийнята державним виконавцем у відповідності до чинного законодавства, так як розмір заборгованості, який зазначений у виконавчому документі № 2-596/07 не дозволяє здійснювати звернення стягнення на єдине житло боржника, а тому, враховуючи, що іншого майна у боржника не виявлено, постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві є обґрунтованою.
Відповідно до ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Оскільки ухвалу постановлено з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її скасування.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть постановленої ухвали не впливають.
Керуючись ст.ст. 303, 304,307,308, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 10 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий:
Судді: