09 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого судді: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва клопотання про звільнення від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році»
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Шахти Ростовської області Російської Федерації,
який зареєстрований та проживає в
АДРЕСА_1 , -
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року,
за участю:
прокурора: ОСОБА_6
засудженого: ОСОБА_5
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року відмолено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Справа № 11-кп/796/642/2014
Головуючий в І-й інстанції: ОСОБА_7
Доповідач: ОСОБА_1 .
Відмовляючиу задоволенні клопотання, суд першої інстанції вказав на те, що засуджений не сплатив штраф, призначений вироком суду у встановлений законом строк, а питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді позбавлення волі відповідно до закону судом не розглядалось.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та звільнити його від відбування основного і додаткових покарань, призначених йому згідно вироку від 15 листопада 2013 року на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році».
Вказує, що ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» передбачає єдину умову застосування її до засуджених, а саме якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.
Вважає, що за вироком від 15 листопада 2013 року йому було призначено покарання, не пов'язане з позбавленням волі, а отже єдина умова застосування до нього ст. 2 Закону є виконаною.
Крім того, суд встановив, що він вже відбув покарання більш суворе, ніж одна четверта штрафу, призначеного йому судом, і застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році» відповідає його суті.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_5 , який підтримав свою апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти її задоволення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_5 був засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року за ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 212 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати певні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на строк 1 рік, з конфіскацією Ѕ частини майна.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2014 року вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року залишено без змін.
У відповідності до статті 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи засуджені за будь-які злочини, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.
Відповідно до ч.3 ст. 26 КВК України, у разі несплати засудженим штрафу, призначеного як основне покарання, у строк, передбачений частиною першої цієї статті, суд розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.
Згідно ч.5 ст. 53 КК України, у разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати, суд замінює несплату суму штрафу покарання у виді позбавлення волі.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_5 було призначено покарання у виді штрафу в розмірі п'ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відомості про сплату якого або заміну несплаченої суми штрафу у справі відсутні.
Крім того, питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді позбавлення волі у відповідності до вимог закону не розглядалось.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році», і доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 цього не спростовують.
Таким чином, рішення суду першої інстанції має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_5 щодо його скасування - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України та Законом України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року, якою відмолено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» - без змін.
Судді: _____________ ______________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3