03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/8855/2014 Головуючий у 1-й інстанції: Новак А.В.
Доповідач: Кравець В.А.
09 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої - Кравець В.А.,
Суддів - Семенюк Т.А., Музичко С.Г.
при секретарі - Круглику В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Альфа- Банк», Дочірнє підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту та виключення з реєстру заборон та відчужень об'єктів нерухомого майна, -
У лютому 2014 рокуОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив виключити з опису (звільнити з-під арешту) та зняти арешт та заборону відчуження з нерухомого майна належної йому квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що державним виконавцем при поверненні виконавчого документа стягувачеві не було вирішено питання про зняття арешту з його майна.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2014 року - в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що суд ухвалив його з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.
Вказує на те, що розгляд цивільних справ про звільнення майна з-під арешту в суворій відповідності з законом сприяє відновленню порушених прав громадян, забезпеченню охорони майнових інтересів держави, підприємств, установ, організацій, при цьому, відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Крім того, ним було надано до суду всі необхідні документи, що підтверджують права власності на майно, більше того в розпорядженні суду першої інстанції також були документи, що засвідчують факт відсутності інших обтяжень на його майно, тобто було надано всі необхідні документи, що підтверджують правомірність заявлених вимог.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не доведено позовні вимоги та обрано невірний спосіб захисту свого права.
Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов, не з'ясувавши дійсні обставини спору, не перевіривши доводи і заперечення сторін та без належної оцінки доказів.
Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст. 309 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі шиях осіб.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності, є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Судом встановлено, що 15 квітня 2010 року старший державний виконавець ВДВС Голосіївського РУЮ у місті Києві Кузьменко Л.М. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 6-113 виданого 18.01.2010 року Новозаводським районним судом міста Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» коштів в сумі 286382,24 грн.
Постановою від 18.03.2011 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.
25.04.2012 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві із посиланням на те, що в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем розшукано нерухоме майно боржника, а саме квартиру АДРЕСА_1 на яку накладено арешт, але звернути стягнення на квартиру неможливо, оскільки остання перебуває в іпотеці іншого банка.
Відповідно до довідки № 58030-83 від 01.10.2010 року у ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед ПАТ «Альфа-Банк».
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, правових підстав зняття арешту з квартири позивача в силу правил статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» не було, оскільки фактичного стягнення коштів, присуджених за рішенням суду, не відбулося.
Проте, колегія суддів з такими висновками суду не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження(крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Тобто, за умов, визначених цією статтею, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Таким чином, оскільки при винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, державний виконавець не вирішив питання про зняття арешту, суд за позовною заявою може вирішити це питання шляхом здійснення такої дії як зняття арешту.
Крім того, помилковим є висновок суду про те, що арешт не може бути знятий у зв'язку з тим, що рішення позивачем не виконано, оскільки ця обставина не має правового значення для зняття арешту так як, постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві є видом закінчення виконавчого провадження.
Разом з тим, представник ПАТ «Альфа-Банк» в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову і тим самим підтвердив відсутність заборгованості позивача перед банком та необхідності в арешті квартири.
Висновок суду першої інстанції в частині того, що позивачем не доведено позовні вимоги та обрано невірний спосіб захисту свого права є передчасним, оскільки суд в такому випадку повинен був провести попереднє судове засідання і уточнити позовні вимоги в порядку ст. 130 ЦПК України, не мотивуючи свою відмову у задоволенні позову лише з формальних підстав.
Отже, з урахуванням викладеного, апеляційна інстанція приходить до висновку про задоволення позову частково та знімає арешт з квартири АДРЕСА_1.
Щодо вимог позивача в частині виключення квартири з реєстру заборон та відчужень об'єктів нерухомого майна, то вона не підлягає задоволенню, оскільки суд не підміняє собою інші органи влади і дані повноваження не входять до компетенції суду.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення та задоволення позову частково.
Відповідно ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст..ст.303,304,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Альфа- Банк», Дочірнє підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту та виключення з реєстру заборон та відчужень об'єктів нерухомого майна - задовольнити частково.
Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, накладений постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 березня 2011 року по примусовому виконанню виконавчого листа № 6-113, виданого 18.01.2010 року Новозаводським районним судом м.Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» коштів в сумі 286382,24 грн.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: