справа №22-ц/796/5374/2014 головуючий у 1-й інстанції: Лозинська М.І.
2 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Шахової О.В., Поливач Л.Д.
при секретарі: Меєчко Д.П.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи "Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України", третя особа: директор державної установи "Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України" Кудряченко Андрій Іванович, про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення про поновлення на роботі, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, грошової компенсації за час затримки розрахунку, трьох процентів річних від простроченої суми, матеріальної допомоги, надбавки за високі досягнення у праці, коштів по оплаті листків непрацездатності, заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами державної установи "Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України"; директора державної установи "Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України" Кудряченка АндріяІвановича на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 січня 2014 року,
У червні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 11 жовтня 2007 року вона працювала в Інституті європейських досліджень НАН України на посаді головного економіста планово-економічної служби інституту. Наказом Інституту європейських досліджень НАН України № 310/10 від 12 лютого 2009 року її було звільнено із займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначала, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 8 лютого 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 1 липня 2010 року, наказ Інституту європейських досліджень НАН України № 310/10 від 12 лютого 2009 року визнано недійсним; поновлено її на роботі на посаді головного економіста Інституту європейських досліджень НАН України з 3 листопада 2008 року; стягнуто з Інституту європейських досліджень НАН України № 310/10 від 12 лютого 2009 року на її користь 34677 грн. 28 коп. по оплаті лікарняних листків, 112698 грн. 88 коп. за час вимушеного прогулу, 500 грн. на відшкодування моральної шкоди. Рішення в частині поновлення її на роботі та виплаті заробітної плати за 1 місяць в розмірі 11320 грн. 24 коп. допущено до негайного виконання.
На виконання вищевказаного рішення Солом'янським районним судом міста Києва було видано три виконавчі листи: від 17 лютого 2010 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного економіста Інституту європейських досліджень НАН України з 3 листопада 2008 року; від 18 лютого 2010 року про стягнення з Інституту європейських досліджень НАН України на користь ОСОБА_1 11320 грн. 24 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах заробітної плати за 1 місяць; від 21 липня 2010 року про стягнення з Інституту європейських досліджень НАН України на користь ОСОБА_1 34677 грн. 28. коп. по оплаті лікарняних листків, 101378 грн. 64 коп. за час вимушеного прогулу, 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Постановами державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві ВП № 176033655, ВП № 17603283 від 24 лютого 2010 року, ВП № 2066411 від 29 липня 2010 року були відкриті виконавчі провадження з виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 лютого 2010 року.
Вказані постанови з пропозицією добровільного виконання рішення суду протягом 7 днів були направлені боржнику на юридичну і фактичну адреси. Проте, відповідач затримав негайне виконання рішення суду, крім того, усіма можливими способами перешкоджав його виконанню. У зв'язку з чим державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві на відповідача двічі було накладено штраф та направлено до суду подання щодо притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Позивач зазначає, що фактичне поновлення її на роботі відбулось лише 26 травня 2011 року, кошти по заробітній платі, оплаті листів непрацездатності, моральної шкоди вчасно виплачені не були. Такі дії відповідача призвели до того, що позивач була позбавлена можливості працювати та, відповідно, отримувати заробітну плату, яка є єдиним джерелом доходу для існування, лікування, харчування тощо.
Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 163010 грн. 88 коп.; моральну шкоду у розмірі 12600 грн.; три відсотки річних у розмірі 10129 грн. 46 коп. за затримку заробітної плати за час вимушеного прогулу, коштів по листкам непрацездатності; грошову компенсацію за час затримки розрахунку у розмірі 20264 грн. 22 коп.; кошти по листку непрацездатності серія АБС № 670610 за період з 06 червня 2011 року по 17 червня 2011 року у сумі 3781 грн. 35 коп.; заборгованість по заробітній платі у розмірі 581 грн. 51 коп.; 290 грн. 76 коп. - 50% надбавки за високі досягнення у праці; 19974 грн. 19 коп. - грошової компенсації за невикористану відпустку за період з 11 листопада 2008 року по 21 червня 2011 року за 79 робочих днів; матеріальну допомогу у розмірі одного посадового окладу у сумі - 1613 грн.; заборгованість по заробітній платі за травень-червень 2011 року, надбавки за високі досягнення у праці, компенсації за невикористану відпустку, кошти по листкам непрацездатності у сумі 7000 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29 січня 2014 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача коштів по листку непрацездатності серія АБС № 670610 за період з 06 червня 2011 року по 17 червня 2011 року у сумі 3781 грн. 35 коп.; заборгованості по заробітній платі у розмірі 581 грн. 51 коп.; 290 грн. 76 коп. - 50% надбавки за високі досягнення у праці; компенсації за невикористану відпустку, кошти по листкам непрацездатності у сумі 7 000 грн. закрито у зв'язку із заявою позивача про відмову від позову в цій частині.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 січня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Інституту всесвітньої історії Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 163010 грн. 88 коп. середнього заробітку за час затримки невиконання рішення суду про поновлення на роботі; грошову компенсацію за час затримки розрахунку по заробітній платі у розмірі 20264 грн. 22 коп.; матеріальну допомогу у розмірі 1613 грн. та моральну шкоду у розмірі 3000 грн., а всього 187888 грн. 10 коп. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з Інституту всесвітньої історії Національної академії наук України на користь держави судовий збір у розмірі 1878 грн. 88 коп.
У поданих апеляційних скаргах державна установа "Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України" та директор державної установи "Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України" Кудряченко А.І., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначають, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем свідомо допущено затримку у виконанні рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 8 лютого 2010 року з 9 лютого 2010 року по 26 травня 2011 року. Вказують на те, що позивач своїми діями перешкоджала її поновленню на роботі та свідомо затягувала час з метою збільшення грошових вимог до відповідача.
Представник державної установи "Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України" - Мойсеєнко Н.Д., прокурор прокуратури міста Києва Олійник А.Д. в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
ОСОБА_1, її представники - ОСОБА_7 і ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційних скарг, вважали, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом установлено, що відповідно до наказу Інституту європейських досліджень НАН України № 310/238 від 11 жовтня 2007 року ОСОБА_1 зараховано на посаду головного економіста планово-економічної служби Інституту європейських досліджень НАН України (І том, а. с. 27).
НаказомІнституту європейських досліджень НАН України № 310/10 від 12 лютого 2009 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за прогули без поважних причин з 03 листопада 2008 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України (І том, а. с. 26).
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 8 лютого 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 1 липня 2010 року, наказ Інституту європейських досліджень НАН України № 310/10 від 12 лютого 2009 року визнано недійсним; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного економіста Інституту європейських досліджень НАН України з 3 листопада 2008 року; стягнуто з Інституту європейських досліджень НАН України № 310/10 від 12 лютого 2009 року на користь ОСОБА_1 34677 грн. 28 коп. по оплаті лікарняних листків, 112698 грн. 88 коп. за час вимушеного прогулу, 500 грн. на відшкодування моральної шкоди. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплаті заробітної плати за 1 місяць в розмірі 11320 грн. 24 коп. допущено до негайного виконання (І том, а. с. 51-62).
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 15 лютого 2012 року відповідач Інститут Європейських досліджень Національної Академії наук України змінив назву на Інститут Всесвітньої Історії Національної Академії наук України (ІІІ том, а. с. 10-12).
17 лютого 2010 року Солом'янським районним судом міста Києва на виконання рішення суду від 8 лютого 2010 року видано виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного економіста Інституту європейських досліджень НАН України з 3 листопада 2008 року (І том, а. с. 29-30).
24 лютого 2010 року державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ в місті Києві винесено постанову ВП № 17603655 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного економіста Інституту європейських досліджень НАН України (І том, а. с. 34).
18 лютого 2010 року Солом'янським районним судом міста Києва видано виконавчий лист про стягнення з Інституту європейських досліджень НАН України на користь ОСОБА_1 11320 грн. 24 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах заробітної плати за 1 місяць (І том, а. с. 31-32).
Постановою державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві ВП № 17603283 від 24 лютого 2010 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа (І том, а. с. 36).
21 липня 2010 року Солом'янським районним судом міста Києва видано виконавчий лист про стягнення з Інституту європейських досліджень НАН України на користь ОСОБА_1 34677 грн. 28. коп. по оплаті лікарняних листків, 101378 грн. 64 коп. за час вимушеного прогулу, 500 грн. на відшкодування моральної шкоди (І том, а. с. 41-42).
29 липня 2010 року державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві винесено постанову ВП № 20669411 про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа (І том, а. с. 43).
Установлено, що 3 червня 2010 року відповідач звертався до суду із заявою про роз'яснення порядку і способу виконання рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 8 лютого 2010 року (І том, а. с. 141). Крім того, відповідач неодноразово використовував своє право на оскарження дій державного виконавця при виконанні рішення суду у справі про поновлення ОСОБА_1 на роботі.
У період з квітня 2010 року по вересень 2010 року ОСОБА_1 неодноразово зверталась до ВДВС Печерського РУЮ міста Києва з приводу невиконання відповідачем рішення суду (І том, а. с. 77-129).
Відповідачу 10 березня 2010 року та 22 березня 2010 надсилались вимоги про необхідність виконання рішення суду, за невиконання яких згідно з постановою державного виконавця від 22 березня 2010 року та від 5 травня 2010 року було накладено штраф.
28 травня 2010 року старший державний виконавець звертався до Печерського районного суду міста Києва з поданням про притягнення до кримінальної відповідальності керівника Інституту європейських досліджень HAH України (І том, а. с. 142-145).
Поновлення на роботі ОСОБА_1 відбулось 26 травня 2011 року, що підтверджується актом державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві від 26 травня 2011 року (І том, а. с. 170) та наказом відповідача від 26 травня 2011 року № 310/19 про поновлення ОСОБА_1 на роботі (І том, а. с. 171).
Також установлено, що до моменту поновлення позивача на роботі за рішенням суду, середньоденна заробітна плата останньої, обрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого1995 року, складала 503 грн. 12 копійок за два повних місяці перед звільненням (вересень 2008 року - 9748 грн. та жовтень 2008 року - 12892 грн. 48 коп. Кількість днів вимушеного прогулу з 09 лютого 2010 року по 26 травня 2011 року становить 324 дні, відповідно сума середнього заробітку за час невиконання рішення суду становить163010 грн. 88 коп. (324 х 503 грн. 12 коп.).
Частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Частиною 1 статті 76 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, щорішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
В Постанові Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"роз'яснено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Зі змісту вищевказаних норм вбачається, що негайне виконання рішення суду означає обов'язок, а не право власника не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення на роботі і фактично допустити працівника до виконання попередніх обов'язків.
Приписами статті 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Таким чином, за затримку виконання судового рішення про поновлення працівника на роботі законодавством передбачена відповідальність.
З огляду на наведене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, установивши факт затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, правильно застосував ст. 236 КЗпП України, врахувавши при цьому роз'яснення, дані в Постанові Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за період з 9 лютого 2010 року по 26 травня 2011 року в розмірі 163 010 грн. 88 коп.
Крім того, врахувавши вимоги Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 "Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", суд першої інстанції вірно встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума компенсації у зв'язку з інфляцією в сумі 20264 грн. 22 коп.
Виходячи із умов оплати праці позивача, зважаючи на наявність заяви ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги, яка була подана нею 26 травня 2011 року в присутності державного виконавця під час виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної допомоги у розмірі посадового окладу, що становить 1613 грн.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Зважаючи на те, що в ході судового розгляду встановлено порушення трудових прав позивача відповідачем, що спричинено необґрунтованим зволіканням виконання рішення суду, необхідності витрачання тривалого часу для поновлення своїх прав, суд першої інстанції, виходячи із засад розумності та справедливості, вірно вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.
Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у розмірі 10129 грн. 46 коп., оскільки відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України за невиконання грошових зобов'язань на спірні правовідносини не поширюється, а відповідальність за неналежне виконання умов оплати праці та порушення трудових прав, регулюється спеціальними нормами Кодексу законів України про працю та спеціальними нормами законодавства.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористану відпустку з 11 листопада 2008 року по 21 червня 2011 року, вірно виходив з того, що грошова компенсація за невикористану відпустку увійшла до структури розрахунку заробітної плати при звільненні відповідно до наказу від 21 червня 2011 року, а крім того, в період, за який позивач просить стягнути грошову компенсацію, вона фактично не працювала.
Під час установлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги державної установи "Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України", директора державної установи "Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України" Кудряченка Андрія Івановича відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: О.В. Шахова
Л.Д.Поливач