09 липня 2014 року Справа № 905/8970/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючого),
Гончарука П.А. (доповідача),
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на рішення господарського суду Донецької області від 4 березня 2014 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 травня 2014 року у справі № 905/8970/13 за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, про стягнення суми, -
Встановив:
У грудні 2013 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ГРАВЕ Україна" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення 33535,39 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, посилаючись на умови договору страхування № 0265.30-1000.000 від 3 червня 2010 року та факт дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої позивачем виплачено заподіяну матеріальну шкоду за умовами вказаного договору.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 21 січня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_4.
Рішенням господарського суду Донецької області від 4 березня 2014 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13 травня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 33535,39 грн. шкоди та 1720,50 грн. судового збору.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 3 червня 2010 року позивачем і ОСОБА_5 укладено договір страхування № 0265.30-1000.000, відповідно до умов якого позивачем застрахований транспортний засіб марки Hyundai Santa Fe, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на умовах КАСКО, зокрема, на випадок дорожньо-транспортної пригоди. За вказаним ризиком встановлена франшиза страховика 0,00 % від страхової суми. Договором страхування вигодонабувачем визначено АКІБ "Укрсиббанк".
14 січня 2011 року в м. Одесі на Фонтанській дорозі (вул. Авдєєва-Чороморського, 1-А) сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобіля марки Hyundai Santa Fe, реєстраційний номер НОМЕР_1,яким керував ОСОБА_5, та автомобіля марки Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4, вина якого у зіткненні підтверджена матеріалами справи, в результаті якої обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 37811,39 грн.
На підставі договору страхування № 0265.30-1000.000 від 3 червня 2010 року та заяви страхувальника позивачем складено страховий акт № СНТ/00265.030-1000.0000/3 від 8 квітня 2011 року, за яким, на підставі рахунку-фактури № КУ-0000044 від 10 лютого 2011 року, за вирахуванням вартості "захисту заднього" та "молдінгу накладки кришки багажника", розраховане страхове відшкодування в сумі 34535,39 грн.
Платіжним дорученням № 19981 від 21 квітня 2011 року позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 34535,39 грн. на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, яким за ремонтні роботи виставлений рахунок-фактура № КУ-0000044 від 10 лютого 2011 року.
Встановивши дані обставини, керуючись нормами ст. 993, ч.ч. 1, 2 ст. 1166, ч.ч. 2, 5 ст. 1187, п. 1 ч. 1 ст. 1188, ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України, ст.ст. 18, 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 22, 28, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року, в силу яких, особою, відповідальною за завдані позивачу виплатою страхового відшкодування збитки, є приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО", що підтверджується, також, матеріалами справи, місцевий господарський суд, з'ясувавши, що заявлена позивачем до стягнення сума не перевищує ліміт відповідальності відповідача за полісом № ВЕ/4596893, за яким відповідачем забезпечено цивільно-правову відповідальність, зокрема, будь-яких осіб, які керують автомобілем марки Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах, з урахуванням франшизи відповідача за вказаним полісом, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі.
З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.
Висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.
Доводи касаційної скарги стосовно того, що довідка органу ДАІ про обставини дорожньо-транспортної пригоди та постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 24 січня 2011 року не мають преюдиціального значення для господарського суду щодо наявності або відсутності вини будь-якої особи та не є належним доказом вини ОСОБА_4 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, а тому, не може бути підставою для відповідних вимог позивача до відповідача, ґрунтуються на неправильному тлумаченні та розумінні скаржником зазначених норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 34, 35 Господарського процесуального кодексу України, а тому не можуть братися судом касаційної інстанції до уваги.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 4 березня 2014 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 травня 2014 року у справі № 905/8970/13 - без змін.
Поновити виконання судового рішення у справі.
Головуючий Остапенко М.І.
Судді Гончарук П.А.
Стратієнко Л.В.