09 липня 2014 року Справа № 910/1578/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,
суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року
у справі за позовомВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг"
простягнення коштів
у лютому 2014 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Стіомі-Холдінг" 122 765,48 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до ст. ст. 2, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року № 1105-ХІV ним здійснено страхові виплати постраждалим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19.06.2008 року з вини водія, що керував належним відповідачу автомобілем ГАЗ-3302-414 реєстраційний номер ВХ 2014 АМ, що встановлено вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 11.12.2008 року, а тому згідно ст. ст. 1166, 1191 ЦК України він має право на відшкодуванням понесених ним витрат з винної у цьому особи.
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.03.2014 року у задоволенні позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Постановлені у справі судові рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 16.06.2014 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, страхові платежі, щодо яких виник спір, здійснено на користь потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року № 1105-ХІV, преамбулою якого передбачено, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Відповідно до цього Закону України № 1105 страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є обов'язковим особистим страхуванням, і не передбачає права страховика, який здійснив страхову виплату застрахованій особі за договором особистого соціального страхування, зворотної вимоги до винної особи.
Згідно з ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інще не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відщкодувала щкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зазначена норма на яку послався позивач, міститься у главі 82 ЦК України й регулює відносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відщкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.
Здійснення відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові виплат за договором особистого соціального страхування у разі настання страхового випадку застрахованій особі не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України. Відповідно, позивач не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, а отже, не набуває права зворотної вимоги до винної особи згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, а тому суд першої інстанції та апеляційний господарський суд правомірно відмовили у позові, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року - без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко