09 липня 2014 року Справа № 910/133/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючого),
Гончарука П.А. (доповідача),
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" на рішення господарського суду міста Києва від 11 лютого 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 5 травня 2014 року у справі № 910/133/14 за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, про відшкодування шкоди, -
Встановив:
У січні 2014 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5240 грн., посилаючись на умови договору добровільного страхування наземного транспорту № 180799-02-04-04 від 11 липня 2011 року та факт дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено автомобіль Хюндай (державний номер НОМЕР_1), а його власнику заподіяно матеріальну шкоду в зазначеному розмірі, виплачену позивачем за умовами вказаного договору.
Рішенням господарського суду м. Києва від 11 лютого 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4240 грн. шкоди та 1392,16 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2014 року, зокрема, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_4
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 5 травня 2014 року у справі № 910/133/14 рішення місцевого суду залишено без змін.
У касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ТАС", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 31 жовтня 2012 року, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля "Хюндай" (державний номер НОМЕР_1), під керуванням його власника ОСОБА_5, та автобуса БАЗ А07904 (державний номер НОМЕР_2), під керуванням його власника ОСОБА_4, яка сталася в дворовому проїзді по вул. Тітова, 32-А, у м. Дніпропетровську, що підтверджується довідкою відділу Державної автомобільної інспекції Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області № 9099277 від 7 листопада 2012 року та постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2012 року у справі № 437/6043/12, пошкоджено автомобіль Хюндай (державний номер НОМЕР_1), а його власнику заподіяно матеріальну шкоду в сумі 5240 грн., розмір якої визначено на підставі рахунку на оплату № 4961 від 26 листопада 2012 року та акту виконаних робіт № АЛ00131435 від 15 лютого 2013 року, складених приватним підприємством "Аеліта".
Позивач, як страховик, згідно з платіжним дорученням № 983 від 31 січня 2013 року, виплатив власнику пошкодженого автомобіля Хюндай, відповідно до умов укладеного з ним договору добровільного страхування наземного транспорту № 180799-02-04-04 від 11 липня 2011 року, страхове відшкодування в розмірі 5240 грн., обчислене з урахуванням характеру пошкоджень та стану транспортного засобу.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, як власника автобуса БАЗ А07904 (державний номер НОМЕР_2), застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/2450189 від 5 лютого 2012 року, на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідачем.
В силу положень вказаного Закону, відповідач відповідає за завдані громадянину ОСОБА_5 збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а ОСОБА_4 - відповідно до вимог ст. 1188 Цивільного кодексу України, у тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем як страховиком, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 180799-02-04-04 від 11 липня 2011 року, перейшло право вимоги, яке громадянин ОСОБА_5 мав до відповідача, як до особи, відповідальної за завдані збитки.
Встановивши зазначені обставини, господарський суд першої інстанції, керуючись нормами ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 993, 1188 Цивільного кодексу України, п.п. 36.1, 36.2, 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача і, з урахуванням франшизи в розмірі 1000 грн., задовольнив позов в частині стягнення з відповідача 4240 грн.
З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.
Висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.
Доводи касаційної скарги стосовно порушення попередніми судовими інстанціями норм п. 22.1 ст. 22, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п. 9 ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ґрунтуються на неправильному тлумаченні та розумінні скаржником зазначених норм матеріального права, а тому не можуть братися судом касаційної інстанції до уваги.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11 лютого 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 5 травня 2014 року у справі № 910/133/14 - без змін.
Поновити виконання судового рішення у справі.
Головуючий Остапенко М.І.
Судді Гончарук П.А.
Стратієнко Л.В.