09 липня 2014 року Справа № 913/3383/13
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:Кузьменка М.В.,
суддів:Васищака І.М., Студенця В.І. (доповідач),
за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - не з'явився;
розглянувши касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду
від16.04.2014
у справі № 913/3383/13
за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Михайлівська"
простягнення штрафу в розмірі 49 460, 00 грн.
Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" (далі - ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень") звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Михайлівська" (далі - ТОВ "Збагачувальна фабрика "Михайлівська") про стягнення штрафу в сумі 49 460, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.12.2013 порушено провадження у справі № 913/3383/13 за позовом ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" до ТОВ "Збагачувальна фабрика "Михайлівська" про стягнення 49 460, 00 грн.
Рішенням Господарського суду Луганської області (суддя Василенко Т.А.) від 13.02.2014 позов задоволено. Суд стягнув з ТОВ "Збагачувальна фабрика "Михайлівська" на користь ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" штраф у сумі 49 460, 00 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бойченко К.І., судді Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) від 16.04.2014 рішення Господарського суду Луганської області від 13.02.2014 скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2014, ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а рішення Господарського суду Луганської області від 13.02.2014 залишити в силі.
У касаційній скарзі ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Скаржник вказує зокрема на те, що відсутність чи наявність в матеріалах справи акта загальної форми ніяким чином не спростовує факту неправильного зазначення відповідачем у накладній маси вантажу, окрім того, підставою для матеріальної відповідальності відповідача є комерційний акт, який підтверджує факт перевантаження спірного вагона.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.06.2014 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено на 09.07.2014.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено господарськими судами ТОВ "Збагачувальна фабрика "Михайлівська" (вантажовідправник) 12.06.2013 зі станції Маріївка Донецької залізниці до станції Ямниця Львівської залізниці, на адресу Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (вантажоодержувач) за залізничною накладною № 53386249, відправило вантаж у вагоні № 66765272, вантаж - концентрат вугільний, марки г - 0-100.
При прибутті вантажу на станцію Дебальцеве-Сортувальне Донецької залізниці залізницею здійснена перевірка вантажу у вагоні № 66765272.
В ході перевірки встановлена розбіжність даних залізничної накладної №53386249 з фактичною масою вантажу у вагоні №66765272, а саме: фактична маса вантажу складає нетто - 74300 кг, вага тари з документу - 63000 кг, що більше проти даних залізничної накладної на 11300 кг.
За результатами перевірки 14.06.2013 залізницею складений комерційний акт серія БН №722139/254, в розділі "Д" якого зафіксовані виявлені розбіжності та зазначено, що навантаження рівномірне, маркування смужками. Без заглиблень. Слідів течі немає. Вагон в комерційному відношенні справний. Маркування не порушене. При повторному зважуванні вагону маса підтвердилась.
Надлишок вантажу у кількості 11300 кг перевантажений у вагон № 67858514, який 23.06.2013 за досильною накладною № 48031546 відправлений до станції призначення - Ямниця Львівської залізниці.
При надходженні вантажу у спірному вагоні на станцію призначення Ямниця Львівської залізниці здійснено контрольне зважування вантажу у спірних вагонах, за результатами якого у розділі Є комерційного акта БН №722139/254 від 14.06.2013 залізницею зроблена відмітка про те, що під час перевірки вантажу різниці між цим актом не виявлено.
У зв'язку з неправильним зазначенням у накладній маси вантажу, позивачем на підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України було нараховано відповідачеві штраф у розмірі 49 460, 00 грн.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив із того, що оскільки обставинами справи підтверджується наявність самого факту невідповідностей в накладній фактичним даним, то позовні вимоги, заявлені на підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України, підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що документи, які залізницею додані до матеріалів справи в обґрунтування позовних вимог, містять суперечливі дані, а тому позивачем не доведено обґрунтованості та безспірності позовних вимог.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
За пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (ст. 118 Статуту залізниць України)
Оскільки провізна плата на вагон, як встановлено господарськими судами, дорівнює 9 892, 00 грн., то позивач просив стягнути її у п'ятикратному розмірі в сумі 49 460, 00 грн.
У ст. 6 Статуту залізниць України передбачено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно із ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до ст. 32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера).
У разі завантаження вагонів (контейнерів) понад їх вантажопідйомність організація, яка провадила навантаження (відправник, залізниця, порт), зобов'язана вивантажити надлишок.
У ст. 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема таких обставин як невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Відповідно до п. 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.
У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
У п. 6 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 № 04-5/601 (із змінами і доповненнями) зазначено, що стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. У розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями.
Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Враховуючи те, що місцевим господарським судом встановлено, що факт неправильного зазначення відомостей в накладній зафіксований комерційним актом БН № 722139/254 від 14.06.2013, що є підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника у вигляді штрафу, то колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність правових підстав для задоволення позову.
З огляду на викладене постанова суду апеляційної інстанції містить висновки, які зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому вона підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що фактичні її обставини були встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для скасування такого рішення, у зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2014 скасувати, а рішення Господарського суду Луганської області залишити в силі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Михайлівська" (м. Золоте, м. Первомайськ, Луганської області, код 33623481) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (Львів-7, вул. Гоголя, 1, код 01059900) в особі відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" (м. Івано-Франківськ, вул. Привокзальна, 15, код 25910967) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Доручити Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.
Головуючий - суддя Кузьменко М.В.
Судді: Васищак І.М.
Студенець В.І.