03 липня 2014 року Справа № 5023/5749/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Удовиченка О.С.,
суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.
розглянувши касаційну скаргу на постанову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 року
у справі№ 5023/5749/12
господарського суду за заявою Харківської області Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
провизнання банкрутом
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2013 року у справі №5023/5749/12 (суддя Усатий В.О.) затверджено наданий суду ліквідаційний звіт. Припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_4. Провадження у справі припинено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 року (головуючий суддя - Хачатрян В.С., судді: Білоусова Я.О., Бородіна Л.І.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк" задоволено частково. Ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2013 року у справі №5023/5749/12 скасовано. Провадження у справі №5023/5749/12 припинено.
Зобов'язано Державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідний запис про постановлення судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.
Не погоджуючись із вказаною постановою апеляційного господарського суду Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 року та залишити в силі ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2013 року, посилаючись на порушення та невірне застосування судом другої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Під час здійснення апеляційного провадження, в порядку ст. 101 ГПК України, Харківським апеляційним господарським судом встановлено наступні обставини справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.12.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4
Постановою господарського суду від 21.12.2012 року боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру на підставі ст.47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Шинкарчука Андрія Володимировича, якому встановлено розмір винагороди ліквідатора у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Встановлено, що боржник має заборгованість, пов'язану із підприємницькою діяльністю, строк виконання якої настав перед ФОП ОСОБА_7, у розмірі 174770,36 грн., яка підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 22.04.2010 року у справі №61/70-10 та перед ФОП ОСОБА_8, у розмірі 109832,43 грн., яка підтверджується договором поставки від 16.04.2008 року, вимогою від 16.02.2009 року, рішенням господарського суду Харківської області від 01.07.2010 року у справі №05/157-10, а також наказом від 13.07.2010 року.
Апеляційним господарським судом встановлено, що на момент подачі заяви до суду боржником не надано належних доказів, які підтверджують безспірність вимог кредиторів та неплатоспроможність боржника, оскільки відсутні належні докази пред'явлення кредитором - ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 виконавчих документів до органів виконавчої служби, з огляду на те, що списання коштів з рахунків боржника у безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою.
Крім того, заявником покладено в основу заяви про порушення провадження у справі та прийнято судом першої інстанції, як належну підставу те, що у боржника наявна заборгованість перед ЗАТ "Альфа - Банк", у розмірі 10662311,06 грн., яка підтверджується рішенням третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 22.02.2010 року.
Так, заборгованість боржника перед ПАТ "Альфа - Банк" ґрунтується на договорах поруки від 12.03.2008 року №SME0009410/1, від 13.03.2008 року №SME0009948/1 та №SME0011179/1 та договорі іпотеки від 12.03.2008 року №SMERS00718/1, згідно яких громадянка ОСОБА_4 виступила поручителем за виконання громадянкою ОСОБА_9 зобов'язань за договорами кредиту.
Однак, як встановив апеляційний господарський суд, в матеріалах справи відсутній текст рішення третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 22.02.2010 року.
Під час розгляду справи встановлено, що вищевказані договори поруки та іпотеки боржник укладав як фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності, отже, заборгованість боржника перед ПАТ "Альфа - Банк" не пов'язана зі здійсненням підприємницької діяльності, тому не може бути підставою для порушення справи про банкрутство.
Встановивши наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про припинення провадження у цій справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Колегія суддів погоджується із такими висновками, з огляду на таке.
Розділом VІ Закону та ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець виділив громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (ст. ст. 47, 48, 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Стаття 47 спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом" має назву: "Загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина".
Правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом (ч. 1 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом").
Верховний Суд України, рішення якого, згідно зі ст. 11128 ГПК України, є обов'язковим для всіх судів України, у постанові від 08.06.2011 року у справі № 16/87/09-21/134/09 вказав наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом", заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Частиною 3 ст. 6 названого Закону передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до абз. 8 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Згідно із ч. 5 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Отже, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності або загрози неплатоспроможно
сті.
Таким чином, порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця за його заявою нерозривно пов'язано з доказуванням таким підприємцем обставин неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані ним вимоги кредиторів, які пов'язані з підприємницькою діяльністю боржника, що має наслідком визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, внаслідок чого підприємницька діяльність такого боржника припиняється.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Оскільки, під час розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції, було встановлено відсутність передбачених законом підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, боржником не надано доказів, які підтверджують наявність ознак його неплатоспроможності, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що висновок апеляційного господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4 є законним та обґрунтованим.
Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в правах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року (п. 36) з метою правильного та однакового застосування законодавства про банкрутство роз'яснено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та п. 11) ч. 1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".
За таких обставин, господарський суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність припинення провадження у даній справі про банкрутство з підстав, передбачених ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Враховуючи вказане, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків господарського суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційному порядку, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційним господарським судом було всебічно, повно і об'єктивно досліджено подані докази в їх сукупності, висновки господарського суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного господарського суду, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 року у справі №5023/5749/12 залишити без змін.
Матеріали справи №5023/5749/12 повернути до господарського суду Харківської області.
Головуючий: О.С. Удовиченко
Судді: П. К. Міщенко
В.Ю. Поліщук