08 липня 2014 року Справа № 911/4650/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Ткаченко Н.Г.
Суддів - Катеричук Л.Й.
Куровського С.В.
За участю : представника УПФ України у м.Ірпені Київської області - Сабриги В.Д.; керуючого санацією ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" - Лахненка Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
20.05.2014 по справі № 911/4650/13 за позовом Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області до приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" про стягнення заборгованості,-
Позивач - УПФ України у м.Ірпені Київської області в грудні 2013 звернувся з позовною заявою до ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" про стягнення заборгованості зі сплати пільгових та наукових пенсій за списком №1 у сумі 1 487 445,09 грн, пільгових пенсій за списком №2 у сумі 43 934,48 грн., наукових пенсій у сумі 2 933,64 грн, всього на суму 1534313,21 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.02.2014 по справі № 911/4650/13 /суддя : Скутельник П.Ф./ відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у зв'язку з їх безпідставністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 /судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р., Шаптала Є.Ю. / скасовано рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2014, провадження по справі № 911/4650/13 припинено, на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
В касаційній скарзі УПФ України у м.Ірпені Київської області просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
20.05.2014, посилаючись на те, що вона постановлена судом апеляційної інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, з 15.12.1994 року відповідач - ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" знаходиться на обліку в органах Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" в період з липня 2011 року по листопад 2013 року не перераховував грошові кошти на відшкодування пільгових та наукових пенсій, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 1534313,21 грн., що складається з коштів на відшкодування: пільгових пенсій за списком №1 у сумі 1487445,09 грн., пільгових пенсій за списком №2 у сумі 43934,48 грн. та наукових пенсій у сумі 2933,64 грн.
Як було встановлено судом, ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2010 порушено провадження по справі №Б8/180-10 про банкрутство ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція".
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.05.2012 по справі №Б8/180-10 введено процедуру санації ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція".
Рішення господарського суду першої інстанції від 17.02.2014, мотивовано тим, що оскільки надані позивачем на підтвердження своїх вимог : фотокопії корінців повідомлень форми "Ю" та списків згрупованих внутрішніх поштових відправлень та реєстрів відправлених рекомендованих листів, не засвідченні належним чином, відповідно до вимог п. 5.27 ДСТУ 4163-2003, а отже, не є належними та допустимими доказами, згідно ст.36 ГПК України, то підстав для задоволення позовних вимог не має.
Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції від 20.05.2014 мотивована тим, що спір між УПФ України у м.Ірпені Київської області та ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція " у даній справі виник у сфері публічно-правових відносин загальнообов'язкового державного пенсійного страхування щодо обов'язку відповідача відшкодувати позивачу витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до вимог ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а отже оскільки вказаний спір пов'язаний із здійсненням позивачем владних повноважень щодо стягнення простроченої заборгованості із страхових внесків, інших обов'язкових платежів до Пенсійного фонду України, то даний спір віднесений до компетенції адміністративних судів.
Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що провадження по справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, як спір, що не підлягає розгляду у господарських судах України, згідно ст.12 ГПК України.
Але з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції вимогам закону не відповідає.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір є непідвідомчим господарському суду, що виключає можливість його розгляду господарським судом.
Згідно ст.12 ГПК України господарським судам, підвідомчі :
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Відповідно до вимог чинного законодавства не підлягають розглядові в господарських судах справи у спорах, пов'язаних із здійсненням владних повноважень Пенсійним фондом України та його органами у прийнятті рішень про стягнення простроченої заборгованості із страхових внесків до названого Фонду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція " має перед пенсійним фондом прострочену заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що призначені згідно п.п.»б»-«з»-ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , фактичних витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, а також різниці між сумою пенсій, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств , установ, організацій.
Згідно ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - кошти відрахувань на соціальне
страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та
страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із
законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного
внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що
спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування.
Отже, позовні вимоги Пенсійного фонду до ПП "Білицький завод "Теплозвукоізоляція " не пов'язані із стягненням заборгованості по страховим внескам і не є податковим боргом.
Відповідно до ч.8 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" /в редакції Закону чинній до 19.01.2013/ поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження по справі про банкрутство, можуть пред'являти свої вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
До визнання боржника банкрутом спори боржника кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Як було зазначено вище, відповідач - ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" знаходиться в банкрутстві, в процедурі санації.
Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлена вимога до ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" про стягнення заборгованості зі сплати пільгових та наукових пенсій у сумі 1 534 313,21 грн. саме до господарського, а не до адміністративного суду.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
В порушення вимог ст.99-101 ГПК України, Київський апеляційний належним чином не перевірив та дослідив обставини справи, у зв'язку з чим дійшов до помилкового висновку про те, що вказаний спір не підлягає розгляду у господарських судах і необґрунтовано припинив провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
За таких обставин, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 по справі № 911/4650/13, не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону і вона підлягає скасуванню, а справа направленню до господарського суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 1119, 11110 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
20.05.2014 по справі № 911/4650/13 скасувати.
Справу № 911/4650/13 направити до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.
Головуючий - Ткаченко Н.Г.
Судді - Катеринчук Л.Й.
Куровський С.В.