"18" березня 2014 р. справа № 2а/0470/12747/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Принц"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2012 р. у справі № 2а/0470/12747/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Принц"
до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними дій відповідача та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 жовтня 2012 року:
- № 0000232202 про сплату 433806 грн. податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, та штрафних (фінансових) санкцій 69301 грн.
- № 0000222202 про сплату 731873 грн. податку на прибуток приватних підприємств.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2012 р. у задоволені позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що позивачем занижено прибуток підприємства та занижено податок на додану вартість, і, як наслідок, завищено податковий кредит по операціям з НВП "Ізолітелектромашсервіс", оскільки у контрагента відповідача відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин по справі, просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позов.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про задоволення позову.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи,
перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 27.09.2012 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Принц» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Золотий Вік - 2010», з 01.04.2011 р. по 31.07.2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ НВП «Ізолітелектромашсервіс».
Перевіркою встановлені наступні порушення ТОВ "Принц", а саме:
- п.п.14.1.27, ст. 138, 140, 142, 143, п. п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 746 872 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року - на суму 746 872 грн.
- ст.185, ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 433 806 грн., у тому числі за квітень 2011 року - 127 401 грн., за травень 2011 року - 127 805 грн., за червень 2011 року - 40 000 грн., за липень 2011 року - 138 600 грн.
Виявлені порушення ґрунтуються на висновках відповідача про нікчемність угод позивача, укладених з ТОВ НВП "Ізолітелектромашсервіс", оскільки місцезнаходження контрагента позивача підприємства не встановлено, посадові та уповноважені особи підприємства за податковою адресою не знаходяться, у підприємства не встановлена наявність власних, орендованих, одержаних за договорами лізингу складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово господарської діяльності, згідно податкової звітності за 2 квартал 2011 року, встановлено загальну чисельність працюючих, яка складає 1 особа, відсутня інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, наявність офісного приміщення, а також устаткування, документи бухгалтерського та податкового обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності за податковою адресою підприємства не знаходиться.
За результатами перевірки складено Акт № 2359/22-2/20252169 від 27.09.2012 року.
15 жовтня 2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:
- № 0000232202 про сплату 433 806 грн. податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, та штрафних (фінансових) санкцій на суму 69 301 грн.;
- № 0000222202 про сплату 731 873 грн. податку на прибуток приватних підприємств.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 квітня 2011 року між ТОВ НВП "Ізолітелектромашсервіс" та ТОВ «Принц» укладено договір поставки №12054, предметом якого є поставка товарно-матеріальних цінностей, а саме нафтопродуктів.
За період з 01.04.2011 року по 31.07.2011 року ТОВ "Принц" згідно договору від 12.04.2011р. №12054 придбано у ТОВ НВП "Ізолітелектромашсервіс" нафтопродукти (бензин, дизельне пальне) на загальну суму 2 537 626,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 422 937,80 грн.), у тому числі квітень 2011 року - 764 405,6 грн. (ПДВ - 127 400,95 грн.), травень 2011 року - 701 619,50 грн. (ПДВ -116 935,58 грн.), червень 2011 року - 240 001,60 грн. (ПДВ - 40 000,27 грн.), липень 2011 року -831 600,00 грн. (ПДВ - 138 600,00 грн.).
Придбаний товар ТОВ «Принц» було реалізовано через мережу АЗС кінцевим споживачам.
12.05.2011 року між ТОВ "Принц" та ТОВ НВП "Ізолітелектромашсервіс" укладено договір підряду на суму 2 602 837,10 грн. (ПДВ - 433 806,20 грн.). За вказаним договором виконані роботи та проведено розрахунки в повному обсязі.
Реальність здійснення операцій та виконання робіт за договорами від 12 квітня 2011 року та від 12.05.2011 року підтверджується відповідними первинними документами.
На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, контрагент позивача знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Отже, нікчемність правочину встановлюється саме законом, а не актом податкової перевірки, якій не містить доказової бази, які б факти у цьому акті не були відображені. Довести нікчемність правочину можна одним єдиним способом: навести норму закону, в якій чітко сказано, що правочин є нікчемним.
Відповідно до частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку. Посилання відповідача на частину 5 статті 203, ч.1 ст. 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.
Фактів спрямованості правочинів між позивачем та його контрагентом на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначених правочинів недійсними через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом суду не надано, в акті перевірки про наявність таких рішень не зазначено.
За викладених обставин до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, відображення в акті перевірки висновків про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином є передчасним.
Крім того, з огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
В даному випадку проведення позивачем оплати в повному обсязі та реальність зазначених операцій документально підтверджено, та не спростовано відповідачем.
Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.
Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що
порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.
Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України.
Таким чином, визнання правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо нікчемності правочинів між ТОВ НВП "Ізолітелектромашсервіс" та ТОВ «Принц», та протиправність податкових повідомлень-рішень відповідача від 15 жовтня 2012 року №0000222202, №0000232202.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають цим обставинам, що є підставою для скасування постанови суду, з ухваленням нового рішення відповідно до ст. 202 КАС України.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Принц" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2012 р. у справі № 2а/0470/12747/12 скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2012 року №0000232202 про сплату 433 806 грн. податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів та штрафних (фінансових) санкцій 69 301 грн. і податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2012 року №0000222202 про сплату 731 873 грн. податку на прибуток приватних підприємств.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун