24 березня 2014 рокусправа № 203/7813/13а (2а/0203/29/2014)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги
1. представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
2. управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська
на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2014 року в адміністративній справі № 203/7813/13а (2а/0203/29/2014) за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій, -
Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася 19.11.2013 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Просила визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо відмови у виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також зобов'язати відповідача здійснювати виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 31 жовтня 2010 року.
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2014 року прийнятою у відкритому судовому засіданні даний адміністративний позов задоволений частково. Визнано незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо відмови у виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська здійснювати виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 31 жовтня 2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року визнано неконституційними положення п. 2 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахування) пенсії відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особа повинна особисто звернутися до управління ПФУ із заявою про поновлення пенсії. В судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення пенсії 31.10.2013 року, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню лише з 31.10.2013 року.
Не погодившись з даним рішенням суду, сторони подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі від 26 лютого 2014 року представник позивача просить змінити постанову суду першої інстанції від 10.02.2014 року, визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо відмови у виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також зобов'язати відповідача здійснювати виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 31 жовтня 2010 року.
В апеляційній скарзі від 18.02.2014 року представник відповідача (УПФ) посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3, управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в управлінню праці та соціального захисту населення Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради та отримував пенсію за віком з 13.06.1993 року. З 26.12.1995 р. виплату пенсії припинено, у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю. А також, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в управлінню праці та соціального захисту населення Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради та отримував пенсію за віком з 31.03.1988 року. З 17.09.1995 р. виплату пенсії припинено, у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю.
31.10.2013 року позивачі звернулися до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська із заявами про поновлення виплати пенсії за віком.
Листами від 08.11.2013р. за №№ А136-13, А -137/13 відповідач повідомив представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії, оскільки дана пенсія управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська не призначалась і не виплачувалась.(а.с.а.с. 2,3).
Не погодившись з такими діями відповідача, представник позивачів звернулася до суду з даним позовом.
Сторонами у справі не оспорюється, що позивач за діючим пенсійним законодавством має право на пенсійне забезпечення та отримання пенсії за віком.
Фактично, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу наявності у позивачів права на отримання пенсії з огляду на те, що останні переїхали на постійне місце проживання за межі України.
Колегія суддів апеляційної інстанції відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.92 Закону України "Про пенсійне забезпечення", який був чинний на момент виїзду позивача за кордон, громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.
З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 якого, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 51 вказаного Закону, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N25-рп/2009 визнано неконституційними положення п.2 ст. 49 та друге речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Проживаючи в Ізраїлі, як громадяни України, позивачі мають такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
Водночас, вимога представника позивачів щодо призначення пенсії саме з 31 жовтня 2010 року є безпідставною оскільки, на підставі ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування" пенсія призначається з дня звернення з заявою про призначення пенсії.
Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший (п.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що право позивача правильно відновлене судом 1 - ї інстанції шляхом визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання останнього поновити виплату пенсії за віком, на підставі заяв позивачів від 31.10.2013 року з дня звернення, тобто, з 31.10.2013 року.
Таким чином, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального права та процесуального права, а повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм відповідну правову оцінку, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п.1 ч. 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд -
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3, управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2014 року в адміністративній справі № 203/7813/13а (2а/0203/29/2014) за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна